А що якщо прийдуть Кадири з Гуманоїдами та запитають перед тим як голову як барану відрізати !
Малинські патріоти запросили малинчан на мітинг-молебень за Україну та її Героїв на честь Дня Незалежності. Роздано сотню запрошень , поклеєно десятки об`яв та озвучені оголошення на малинському ринку . Головним проханням до малинчан було не вбивати байдужістю Україну.
До пам`ятного знаку Героям Небесної сотні прийшли в основному організатори , священник та фотокореспондент. Присутніх було ледве більше 20 чоловік . Це в місті де проживає біля 28 тисяч українців.
ДИВІТЬСЯ ФОТОЗВІТ В ГАЛЕРЕЇ
Влада окупантів так і не покинула владні кабінети з часів проголошення незалежності , тому і не дивно що вони святкують не 24 серпня День Незалежності , а попередньо. Це роковини комуністичного новітнього «перевороту» 19 - 22 серпня 1991 року оголошеного як «ГКЧП».
Вони на любі зібрання українців , навіть при офіційних запрошеннях не з`являються у «вихідні» дні. Нещодавно в.о. міського голови О.Шостак надав таку офіційну цинічну відмову , де вказав що трудове законодавство без дозволу власника підприємства (?) і профспілок (?) забороняє їм відвідувати заходи які проводить громада у не робочі дні . Цікаво , а хто дає дозвіл «піаритись» службовцю в робочий та інший час на заходах відомого антидемократа і регіонала , депутата В.Журавського ?
Сотня малинчан воює на Донбасі за Україну , а навіть їх родичі байдужі до долі цієї України . Вони проігнорували Днем Незалежності та молебнем за загиблими та за тими хто ризикує заради тих хто в Малині гульбенить. Це коли в Україні в цей день проявилось неабияке піднесення патріотизму і єдності. Малинчани не в силі вбити Україну , але вбивають українську власну душу , українське власне місто та надію на перезавантаження влади брехні , корупції та злодійства у м. Малин .
Але захід був проведений . Розпочався він співом українського славню. Лідер місцевого «Удару» Володимир Литвиненко зупинився на важливості для українців власної державності, революції гідності та перемоги України у війні яку розв`язала проти України сусідня агресивна держава.
Один із засновників в 1990 році Малинської РО НРУ , голова Малинської міської ПО ВО «Свобода» Василь Федоренко зупинився на деталях боротьби за Украну в Малині як в той час так і по сьогодення . Зокрема він сказав : «25років тому , в 1989 році була створена антикомуністична громадська організація НРУ ,ядром якого стали десиденти ,опозиціонери та українські патріоти і просто небайдужі до власної долі українці.
Вже взимку в методкабінеті РБК збирались і малинські опозиціонери.На початку 1990 року ми , 6 співзасновників , створили офіційно Малинську РО НРУ. Двоє з нас були місцевими депутатами. Я був депутатом міської і районної рад а Володимир Олексієнко депутат районної ради.
Вже тоді людям надоїли злидні , малі зарплати і пенсії , пусті магазини , злочинність можновладців та по суті геноцид українського народу.
Ми кинули зерно патріотизму , державності і громадської активності в малинську землю . Був створенний «робітничий контроль» що організовував рейди на переповнену дефіцитом торгівельну базу та страйкоми на підприємствах . За рік нас стало до 5 сотень чоловік.
Ми почали боротьбу проти сваволі бюрократів , проти розкрадань товарів народного вжитку і майна можновладцями, проти брехні , нехтування конституційними правами , проти нового союзного договору , за гласність , справедливість , демократію, державну незалежність та включення малинщини до 315 Постанови. Ми приймали участь як у всеукраїнських акціях так і проводили власні. Добились включення нас до 4 Чорнобильської зони , відкрили чорнобильський магазин безкоштовного дитячого харчуваня , захищали малинчан від сваволі бюрократів та зробили тоді багато суспільно необхідного для малинської громади . Я ще й особисто організовував оздоровлення щорічно по 120 дітей в чистій Тернопільській області.
На сьогоднішній день є можливість в інтернеті ознайомитись про діяльність тодішнього РУХу (Рятуймо Україну Хлопці) ,тому я хочу зупинитись тільки на малинських деяких моментах.
Як в цей час так і тоді всі ті ж при владі . Вся та ж боротьба проти нас , які так і залишились регіональною опозицією бо окуповані ворогами кабінети не звільняються. Методи їхнього володарювання і господарювання ті ж що і тоді.
Вони себе вважають досвідченими керівниками , господарниками , елітою, поважними забезпеченими і непоборними поважними сім`ями і кланами , а нас , опозиціонерів подають в своїх газетах бидлом,бовдурами, бомжами , неробами. боржниками, пияками , психами і збочинцями . Епітетів море ! Їх аморальність перешла межу ! Як тоді в них райське життя – у нас нікчемне ! Вони гульбенять – наші тисячами гинуть ! Вони при владі , брехні . злодійстві і в меду залипли , – ми ж в болоті , з ошуканими інтересами , правами та голими кишенями .
Тоді , ще в 1990 році , після Львова ми найпершими в цій України підняли поряд з прапором УРСР над міськрадою і національний прапор який після 1991 року став державним. Мені вдалось на міській сесії проштовхнути це рішення . 5 разів я встановлював прапор а міліціянти вночі його ламали. Послідував приїзд обкомівців з намаганням виключити з КПРС тодішнього міського голову Володимира Студінського.
Потім проголошення Декларації про суверенітет.
В листопаді 1990 року при нашій спробі провести Хреста на могилу воїнів УНР в с.Базар на нашу колону напали біля с.Недашки комуністичні і комсомольські райкомівці , представники мафіозних радянських партійно-господарських активів Малина і сусідніх районів . Ці «колгоспники» були у
фуфайках та пижикових шапках. Нападом керував і топтав національний прапор особисто М.Дідківський .
Потім їхня незмога втримати так звану перебудову і «ГКЧП» 19 серпня 1991 року. Я збирав зібрання виборців і розповідав про події в Москві , прокручував їм новини з зарубіжних радіостанцій. Послідував наїзд міліції і обласної прокуратури , намагання голови районної ради Василя Шпаковича відібрати у мене депутатський захист та намагання запроторити до буцигарні.
Переді мною і на сьогодні є деякі оригінали газет того часу які стали документальним доказом тодішньої діяльності теперішніх борців проти нас . зокрема двох редакторів двох теперішніх малинських газет («Малинські новини»-«Прапор ЖовнЯ» , «Соборна площа»). І.Вознюк наприклад навіть після втечі , самогубств і арештів гекачепистів все друкував в газеті їх накази. Ворожа комуністів і перевертнів діяльність проти України до цього часу не ліквідована.
Нічого не змінилось! Ніхто не покараний за знищення УНР , голодомори ,репресії , руйнування України та геноцид українців !
Брехня і казнокрадство , деребани і корупція , сваволя і безкарність призвели до того що мафія в Україні назвала себе державою , замість державних кордонів маємо віртуальний адмінкордон УРСР, армія і силовий блок атрафовані , правоохоронні органи , свавільні суди і державна служба перетворені у власний бізнес.
В цій бутаформій державі реальні тільки прапор, герб , гімн та тисячні жертви патріотів !
Боротьба за державність не закінчена ! Революція переходить на слідуючий етап ! Все залежить тільки від розуму , тверезості , духу , активності і небайдужості українців.
Або байдужість і мазохізм вб`ють Україну або ж нація пробудиться в своїй масовості і проведе люстрацію , перезавантаження системи і дійсно матиме свою міцну , справедливу Україну...»
Після виступу була проведена служба священником УПЦ КП , отцем Василем.
Володимир Литвиненко подякував від імені малинських патріотів о.Василю за його патріотизм та співпрацю з продержавницькими партіями , рухами і патріотичними малинчанами.
Прозвучав сильний вірш у пам`ять за Героями.
На закінчення всі традиційно виконали державний гімн.
Прес-служба Малинської міської ПО ВО «Свобода»
вологість:
тиск:
вітер: