Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Знаєте, де у Малині готують хрусткі крильця з KFC і нагетси як у McDonald’s?

20.05.2016
КОМУ НА ЗАХІД? Роздуми в електричці

РОЗДУМИ В ЕЛЕКТРИЧЦІ "КИЇВ-КОРОСТЕНЬ" 15 травня 2016 року
або
КОМУ НА ЗАХІД???

13245303_1123881400995450_7229880471624439386_n

Їхав поїзд. Зветься електричка.
У неділю. Вихідний минав.
У вагоні – є в народу звичка –
Суголосно гамір не втихав.
Хто про що… Про ціни, президента,
Євробачення, солярку і бензин.

Але мушу я змістить акцента –
Зацікавив діалог один.
Поруч троє їхали за Малин,
У сусідній Іскоростень, так.

Хлопці тему актуальну гнали,
Проте був посеред них мудак.
Власне, ролі їх були наступні –
Третій просто їхав і терпів,
Другий першому давав вербально лупня,
Ну а перший!.. Злістю аж шипів.
Я вже думала, що він порве всі кишки,
Й пальці йому корчило в корчі.
Він хвалив Союз аж до задишки
І Союзу «славних» кермачів.

Всі сусіди слухали цю мову
І локатори двовухі навели.
А той комуніст слово за слово
Не вгавав комунію хвалить.
Все було для нього ідеально.
І до нього теж – хоч там не жив.
Він був сересерівським ментально
Й лишиться ним до останніх днів.

Його опонент, вкраїнець чемний,
Рідномовно гави не хапав.
Рідний хліб жує він недаремно…
Й так він до совка апелював:
«Я служив у армії радянській…
В ГДР, комфортно там було.
Договір – таке-сяке – Варшавський…
Ще червоним в ГДР цвіло».
Зачепив цей опонент спокійно,
Волоком тягнув свій аргумент –
Він тлумачив чемно, ткав надійно,
Клав слова на мудрості цемент:
«Йду тоді я по своїй частині.
Я сержант. Ось їдуть два авто -
Хонда чорна й Жигулятко синє.
Ще тоді відчув такий симптом:
Жигулі хай їдуть собі мимо.
Уподобав Хонду комсомол.
Тут мені майбутнє стало зримим
І гидким, буцім ковтнув нігрол…
Запитання службі заважали:
Кого ж ми від кого стережем?

Поки вдома черги процвітали,
Запасавсь ідейним багажем.
Думав – у батьків у Ощадкасі
20 тисяч – на чорта лежать?
На ЩО тратити рублі совку-невдасі?
Користі від них якої взять?»
Так спокійно згадував минуле,
Пальці роботящі загинав.
Мимо ось священик промантулив –
Жалісливий йому гривню клав
У стаканчик з ликами святими…
У попа був лик… як Жигулі)
Навіть він запав речами тими
І забув похмілля і жалі.
А наш патріот вів монологом,
Що аж рота віддуплив совок:
«От одне болить – скажіть, за кого
Відстояв Майдан? Кому урок?..»

Комуняка скористався сумом
Й паузою в мові земляка,
Буцім, от якби народ наш думав,
Житка не зробилась отака…
Що якби це Сталін, скромний Сталін
Знов порядки сталінські кріпив,
Ми б, казав, усе найкраще мали…
Виступав, неначе дубнем бив.

Пасажири слухали й дивились.
Третій їх супутник остовпів.
Люди наче блекоти наїлись
І ковтали дурноверхий спів.
Що, немов, і Янукович – хай би…
Хоч якась стабільність, масло й хліб…
Але тут той другий вкинув шайбу
Й стрелив словом щільним, ніби дріб:
«Сталіна? Чи Яника? Будь ласка!
Отакі як ти – їх хліб і сіль.
От на вас і треба того паска!
Що ти гониш, наче ж не дебіл?..»
Довго сперечались у вагоні…
Люди йшли, заходили – з платформ.

Йшов двобій, тривали перегони.
(Продавали пиво і попкорн…)
Українець вигравав чим далі.
Але сум на мене накотив –
Оце ж поруч з нами є вандали,
Добровільні прихвосні катів.
Вони їдуть з нами в електричках,
Вони ходять по святій землі.
Вони скиглять – бо то їхня звичка.
Вони марять зорями кремлів.
І не хочуть зняти з віч полуди,
І не хочуть глянути на схід –
Отакі між нас, дивіться, люди –
Ідеологи усіх вкраїнських бід.
А ще ті, хто мовчки їм сприяє,
Буцім, меле – мелене зійде…
Люди! Електричка ся спиняє,
Інший потяг із Москви гряде.
Там вагонів завжди вистачає
Для совків чи не совків – ого!
Там нема дискусії за чаєм.
Бо катівня в кожному вагоні.
То якщо такий ось ностальгійно
Путіна згадає, Ілліча,
Зробіть справу людям благодійну –
Приліпіть до пики кирпича.
Бо вже сил немає таке чути,
Бовкає, скотина, Му! і Му!
Поки там на сході кров і скрута,
Треба витравити отуто чуму.

Бач, за вікнами – крилата Україна!
Там – конвалії, акація – за день…
Будь межи людей і ти людина,
А не спотикання трухлий пень.
Електричка їхала на захід,
Проминула Тетерів, Іршу.
Хтось виходив знов, торбичив лахи.
Хтось на вуха ще чіпляв лапшу.
Я не знаю, в Малині я вийшла –
Як там двоє і консенсус їх…
Просто це так дико і так грішно
Ще молитись до минулих лих…
Вибачте нам хлопчики в окопах,
Вибачте, синочки в бліндажах…
Від таких убогих остолопів
В нашім домі ще кривавий жах.

← До нових записів
Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація
2016.05.20 17:10 -
маргарита (4)
0 0
Дуже вдало.Це одна із головних причин наших негараздів. Люди живуть минулим , і нинішньому поколінню не дають рухатися вперед. І біда в тому , що це стосуватися не тільки людей з електричок , але і з владних кабінетів. ДЯКУЮ ,ІРИНО!
Відповісти
2016.05.20 17:24 -
Ірина Кримська-Лузанчук (6)
0 0
Слушне уточнення. Дякую!
Відповісти
2016.05.20 13:55 -
Valentin (3)
0 0
Класно написано!!!
Відповісти
2016.05.20 17:24 -
Ірина Кримська-Лузанчук (5)
0 0
Дякую!
Відповісти
2016.05.20 12:30 -
Volvas (1)
0 0
Дякую. Молодець.
Відповісти
2016.05.20 12:42 -
Ірина Кримська-Лузанчук (2)
0 0
Дякую, що прочитали)
Відповісти