Пишучи ці рядки, я знаю, що знову мене звинуватять в самопіарі та неправдивому висвітленні інформації. Хочу сказати з цього приводу, що це є моя особиста думка і я її нікому не нав’язую. Можливо, мені все це дійство здалося з такого боку.

Інші напишуть звісно так як треба.

А хто з нас правий покаже час і розсудять люди.

  На годиннику 17:10, зал у Будинку культури аж “тріщить” від присутніх - 102 людини прислала громада на діалог з мером. От тільки 80% з присутніх - робітники адміністрації, а в знайній меншості - прості малинчани, які прийшли почути мера.

    Олексій Григорович заходить до залу радісний, зі всіма вітається. Що мені завжди подобалося в нашому голові, - так це його товариськість. Мер знайомиться з питаннями і зайнявши місце на сцені починає засідання.

Діалог з громадою побудований з двох частин: перша - присвячена питанню децентралізації та створенню нових адміністративно-територіальних одиниць на території Малинщини, а друга - це “питання-відповіді”. Мер одне питання зачитує, а інше задають учасники процесу.

Голова міста почав з пояснення самої суті процесу децентралізації, пояснюючи, що це дасть і що буде з цього. Наголошував, що він знайшов порозуміння з головою РДА паном Литвиненком та очільником району паном Савченком. На розгляд було представлено три громади, що мали утворитися на території району, а саме: місто Малин, Гранітне, Чоповичі. Але план об`єднання громад не був затверджений і Малин визнано економічно неспроможним. А Чоповицьке об’єднання, натомість, визнано економічно доцільним.

На думку пана мера, реформа є непрофесійною, і особливо наголосив, що останнє слово за громадою. Що ж, думаю, що вирішувати це питання дійсно буде громада міста та району, а не як завжди.

Далі йшла розповідь про те, які села цікаві нашому місту для включення, а які - не цікаві. Перспективними названо Слобідську сільську раду, Малинівську, Пиріжківську. Горинь нам теж цікавий, бо там є звалище твердих відходів. Однак форсувати події міський голова не буде, щоб не поставити район на коліна (хоч, як на мене, куди вже далі).

“Я - економіст, і у всіх цих питаннях добре розбираюся, - зазначив мер, - цьогорічний бюджет ми перевиконали, але жити по-новому нам заважає інфляція і девальвація.” (Шкода, правда, що не всім, але лише простим людям. - авт.)

Далі присутнім було запропоновано висловити свою думку з приводу сказаного. Чомусь всі мовчали. Можливо, думали про те, як стане краще жити, коли до нас приєднається Горинь, а, може,  просто берегли сили для особистих запитань.

Олексій Григорович пожурив громіздку державну машину, яку потрібно “зламати” аби податкова система стала працювати на людей, а не на державу.

І, таким чином, перейшли до найцікавішої частини зустрічі - “запитання - відповідь”.

Перше питання прозвучало від жительки, що представляла інтереси малинчан, котрі проживають по вулиці Гагаріна, 8 та Гагаріна, 4. Жіночка поцікавилась, коли нарешті пан мер виконає свою обіцянку, стосовно ремонту дороги, адже це було обіцяно жителям ще два роки тому. Пан Шостак, в свою чергу, відповів, що на даному участку дороги потрібно повністю замінити асфальт, а обійдуться всі роботи до 50 тисяч гривень. Але в черговий раз пообіцяв, що до 24 серпня все зробить.

Наступне питанння стосувалося зупинки громадського транспорту поряд з магазином “Зелений світ”, що в мікрорайоні Фабрики. Жіночка зауважила, що умовою побудови магазину паном Вітюніним було те, що власник будує зупинки. Першого разу він виконав цю обіцянку, а вже іншого разу, після пожежі - забув.

Далі було надано пояснення з приводу перейменування вулиць міста.

Прозвучало питання із записки - “Чи не потрібно підприємців зобов’язати прибирати власне сміття?”. В записці було вказано, що від сміття під вікнами, нема можливості вийти.

 Стихійны смітникі в  місті - проблема, що стосується кожного мікрорайону і навіть вулиці. Тут мер висловив чітко свою позицію, що сміття жителі міста повинні прибирати самі, або ловити тих, хто викидає його в невстановлених для цього місцях. Допомогу жителям Олексій Григорович пообіцяв, сказав, що особисто братиме участь у суботниках з мешканцями Малина. Розповів про правила благоустрою, що написані на сайті міської ради, і які, на його думку, є ідеальними. Крім цього, з 10 серпня, на допомогу громаді в боротьбі з сміттям вирушить інспектор, що буде карати “сміттєвих шкідників” штрафами.

Сонну атмосферу залу розбудив виступ голови ГО “Легіон честі” - Василя Федоренка, який вийшовши до мікрофону, виказав меру те, що в нього  накипіло на душі. Почавши зі звинувачення в самопіарі пана Шостака.  Аргументував, Василь Михайлович, свої слова тим, що в газеті “Завтра”, яка належить до друкованого видання партії “Батьківщина”, мер вихвалявся, що в нього 4 вищих освіти і, що за нього проголосували 48 відсотків виборців. І посилаючись на ці слова міського голови, прозвучало слушне питання: “Що в комісії по декомунізації роблять комуністи?” Так, саме комуністи. Зокрема це “червоний” історик Тимошенко В.І., що має диплом історика та спеціалізацію “Історія КПРС”. Ну, нічого тут дивного, на мою думку, немає. Кому, як не знавцям і колишнім функціонерам КПУ, знати такі речі як декомунізація. Як сказав пан Федоренко, - явний саботаж. На що пан міський голова сказав, що комісія є динамічною і ще не затвердженою і її склад може змінюватися. (Це певно означає, що можна буде замінити Тимошенка В.І. на Федоренка В.М., але поживем - побачим). Всій громаді було запропоновано долучитися до процесу декомунізації та взяти активну участь в обговореннях. Олексій Григорович наголосив на тому, що йому дуже важлива думка громади, але останнє слово буде за міською радою (адже там нема жодного комуніста і регіонала, всі депутати нові та сповідують проєвропейські цінності, переживають за місто і його долю). І попросив не дезорієнтовувати громаду своїми словами. І розповів приклад з життя, як до нього звертався один депутат та просив перейменувати вулицю Леніна на вулицю Героїв Майдану і як це вплинуло на жителів. Адже виготовлення документації для кожної родини вартувало б на той час півтори тисячі гривень. І мер запропонував ініціатору компенсувати вартість з партійного бюджету. Як на мене, гарна думка, якби всі ідеї депутатів компенсувалисяб з партійного бюджету то “Народний фронт” і “Батьківщина” в Малині збанкрутували.

Далі зачитали питання з приводу діяльності Іршанського ГЗК. Обговорили поїздку мера на комбінат, яка, як виявилось, змінила весь стан речей, що існував роками. Тепер в нас “дружба”: Малину оплатять роботу водолазів, створять робочу комісію для вивчення причин забруднення води і, як каже мер, - “все буде нормально”.

До мікрофону підійшла молода мама і запитала в мера - “Чи є можливість побудувати дитячий майданчик в районі залізничного вокзалу? Оскільки у дітей повністю відсутні умови нормального відпочинку, в результаті чого, вони часто граються поряд із залізничними коліями.” З цього приводу Олексій Григорович висловив чітку позицію, що до мера не слід йти з такими проблемами, потрібно застосовувати інші механізми. Порадив, наприклад, звернутися до депутата міської ради - Галини Мороз, в якої син бізнесмен і, на думку мера, має встановити там дитячий майданчик. На маю думку, він  має рацію, адже скоро виборчий процес, а в мікрорайоні БАМу вже встановили подібний майданчик, але потрібно все робити швидко, до виборів, бо опісля у народних обранців є традиція забувати обіцяне.

Обговорили питання стосовно освітлення вулиці Осипенка. Але лише обговорили і вирішили, що на тей рік зроблять, бо всі сили кинуто на Царське село.

Наступне питання - фабричний парк. Тут в міського голови теж чітка позиція, яку він, як каже, пояснював волонтерам, котрі взялися за облаштування парку. А позиція така: потрібно багато ресурсів щоб навести і підтримувати у парку порядок, і якби там був підприємець, то він би і слідкував за чистотою. А активістів, що взялись за цю справу, та ще й підняли питання, щоб забрати з парку палатку з пивом, назвав людьми які погано бачать процес.

Розповів мер як він в центральному парку зробив зону сімейного дозвілля та скільки свят там провели. (Завжди чомусь вважав, що цим займається Аня Дядя, яка з друзями зробила цю зону з нуля, а від міської ради не дочекались і світла підведеного).

    Потім обговорювалися інші наболілі питання - продаж фабричного будинку культури, дах ЦДТЮ, створення центру дитячого дозвілля. Прозвучали звинувачення на адресу мера, що він не хотів забрати фабричний будинок культури на баланс міста, бо він без ремонту. На, що мер відповів, що то є брехня, що лише він, як міський голова володіє достовірною інформацією.

Наступні питання стосувалися комунальної сфери і тарифів закрема. Мер порадив оформлювати субсидії та переходити на індивідуальне опалення. Сказав, що жителі мікрорайону ГМП мають радіти, з приводу відключення їх від централізованого опалення.

    Далі був виступ пана Грищенка, представника ветеранської організації,  в якому він викривав причини росту комунальних тарифів в місті. На його думку, причиною цього є підприємство, посередник - “Малин Енергоінвест”. Роздутий штат та високі зарплати керівництва даного підприємства (які, до речі, також лягають в основу тарифу) - ось, що через що відбулось підвищення тарифів на воду. Очевидно, що Олексій Григорович підготувався по одній темі і попросив не лізти в цю сферу і не дезорієнтовувати людей, та почав зачитувати ціни на воду по області. Зал поділився на дві частини. Одні кричали і звинувачували мера, а інші просили не перебивати виступ голови.

На цій хвилі зачепили питання мінування дамби, яке виявилось  навчальною тривогою СБУ. Мер пообіцяв, що шукатиме спільно з силовиками вирішення проблеми забезпечення порядку на території міста та недопущення діяльності диверсійних груп.

Дивно це все. Знадобилося більше року, щоб владі міста прийшло в голову, що таке може статися. Показові акції УНСО, коли хлопці з страйкбольними автоматами та в камуфляжі прогулювалися дамбою та містом -  нікого не зачепили.

Щодо вирішення питання  з приводу забезпечення правопорядку  в місті. Я скажу так: якби мер не закривав роти на сесії представникам громади, та через власну газету менше розповідав “казки”, а взяв і вирішив нарешті питання з “Міською вартою” в якій 60 чоловік має травматичну зброю, та просто зобовязані боронити порядок нашого міста, то мав би порядок і  в охороні стратегічних об’єктів. Хоча, дане питання піднімалось неодноразово нашою органзацією, але влада наче не  бачить, що твориться у власних кулуарах, при цьому, захищаючи не людей, а свою позицію - “Не заважайте нам працювати, ми все робимо правильно.”

Поки пан Шостак розповідав про оборону, пан Федоренко з залу, кричав про те, що  мер не зробив бомбосховище. Хоч це здається компетенція не міського голови, а скоріше військового комісара.

До бійки чуть не призвело питання превезення пільговиків. Пана Столяра запідозрили в махінаційних схемах та змові з міською владою. Олексій Григорович пояснив, що в цьому винна держава, яка не надає кошти на відшкодування перевезення пільговиків. Опоненти з цього приводу мають інші думки та докази, але хто в цьому питанні правий, я думаю має розбиратися суд, а не кулаки. Радує одне, що пан Столяр пообіцяв перевозити двох пільговиків безоплатно за один рейс. Той з водіїв, хто виганятиме людей, буде звільнений.

Цікавим було запитання від бабусі, що просила мера вирішити питання з великою кількістю котів, яких бабуся із жалості підгодовує. Мер пообіцяв, що може каструвати всіх, але годувати не буде. Зобов’язали депутата міської ради Данеляна, вирішити це питання (будем сподіватися на краще, і  що з котами нічого не станеться). Бо, як сказав голова: “З собаками розібралися -  коти на черзі.”

Запитали мера про його передвиборчу обіцянку,  з приводу залучення інвестора для встановлення системи роздільного збору сміття, євроконтейнерів. На що міський очільник відповів, що є три потенційних інвестора, але всі чекають поки  пан Стурчак вийде з відпустки. Щоб всі три керівники розповіли, що вони готові зробити для міста. Оскільки роботу КП “Благоустрій” - ми вже бачимо, будемо надіятися, що здоровий глузд переможе.

І останім цікавим питанням, чи ствердженням було звернення від колективу колишнього підприємства  “Паперовик”. В цій записці колектив звинуватив міську раду в тому, що вони пограбували колектив та підприємство. На, що мер відповів, що він їх витягнув з боргової ями і що вони, замість критики, мали б його підтримувати, а автору сказав зайти в понеділок в кабінет.

 На цій оптимістичній ноті зібрання закінчилося.