З вікіпедії:
Анкла́в (енклав) (фр.enclave — відлат.inclavare — закривати на ключ) — територія або частина однієї держави, оточена з усіх сторін територією іншої держави або частина території однієї держави, яка не має спільних меж зі своєю материнською частиною і оточена територією іншої держави.
Те що місто Малин має ознаки анклаву на території Житомирської області бачать вже і не заангажовані в політиці люди - в Житомирі наше місто системно та цілеспрямовано ігнорують, а якщо і не ігнорують, то тільки для того, щоб зробити гарну міну при поганій грі, або через приватні прохання чи приватний торг, або через партійні інтереси.
Найбільшим чином це почало проявлятися за нинішнього міського голови - дружба з губернатором аж ніяк не склалася, що дещо компенсується по партійній лінії - Анжеліка Лабунська має бути зацікавленою в такому міському голові, а підтримати його можна тільки підтримавши місто. Це все видимо, і це - сьогодні.
Але чи за Олексія Шостака почав формуватися цей анклав? Аж ніяк. Можливо і раніше, але для мене вочевидь все почалося з Миколи Фещенка. Це мало відомо, але за губернатора Рижука його безапеляційно сватали в Партію регіонів - або-або! І хто знає, якби Микола Іванович на той час близько “подружився” з регіоналами, чи не сидів би він і досі в мерському кріслі.
Але не “вступив”... Чого це коштувало? Як мінімум опала Сергія Рижука. В один із помпезних приїздів губернатора в Малинський район, ще за голови РДА Сергія Стельмаха, Фещенку чи не відкритим текстом давали зрозуміти, щоб він на “хліб сіль” виїзжати не повинен... А далі справа техніки.
Сергій Стельмах? Навіть при партійній приналежності не зрослося. Чи то Рижук такий злопам’ятний - не міг відійти він “неслухняності” попереднього мера, чи то зіткнулись внутрішні інтереси регіоналів, але видно було, що Сергія Володимировича не сприймають в Житомирі згідно його статуса, а Сергій Рижук споглядає інші краї.
Десь здається Сидір Кізін був безпристрастним щодо Малина, але та “свободівська каша”, що була в місті змушувала його публічно не акцентуватися на цьому місті.
І от, дежа-вю в гранкар’єрі...
Анклав Малин - “маємо те що маємо”
вологість:
тиск:
вітер: