Якось одна міська персона навідалася в село, і коли вона йшла по вулиці з нею спочатку привітався зустрічний хлопець років 12-ти, а за метрів триста зустрілася взагалі малявка років 5-ти, яка не по літам, знову таки, поважно привіталася.

А чому вони зі мною вітаються? - здивоване запитання…

Чи потрібно малинчанам пояснювати, чому віталися діти? Звісно не потрібно, бо Малин це і є те село, збірне, в якому виховують ввічливих дітей. Пам’ятаю, коли ще змалку навчали – в селі вітаються з усіма, старших потрібно поважати, до старших і незнайомих тільки на ВИ, і знову – привітайся обов’язково... Ці правила були непохитні навіть тоді, коли ті дорослі чи чужі люди на рівні дитячої інтуїції тобі не подобаються. Це прописні істини автентичного українського села.

Так виховують повагу до людей. І ця повага має переростати в повагу до державних інституцій – повагу і відповідальність. Без поваги до державних інституцій нема майбутнього у держави, нема майбутнього у громади.

Перманентні повстання не є найкращим шляхом для розвитку країни, як і коловорот міських голів у Малині не веде до розвитку міста. Людина, яка не поважає інституцію легко ведеться на будь-яку провокацію і вже “розхитує той човен” без повного розуміння того, що відбувається, а ще далі, заднім умом, розуміє, що її в черговий раз “розвели”.

Це прелюдія до того, що сталося на сесії Малинської міської ради, яка відбулася 23 червня, і яка була схожа в той день на новгородське віче.

На сесію прибув, здавалося, весь структурний склад працівників виконавчих органів Малинської міської ради, а згідно штатного розпису це трохи більше 100 чоловік.

Причина: на сесії депутати мали проголосувати за кревне, – підвищення зарплати для службовців.

От тут і відбувся майстер-клас з НЕПОВАГИ до інституції у виконанні міського голови. Неповага і маніпуляція – в результаті патова ситуація, яку, якщо хтось не зрозумів із службовців, розіграв міський голова, а насправді переграв сам себе. 

Не буду про цифри, бо на сесії взагалі не розумівся, що з тими окладами та підвищеннями, хоч вже дещо розібрався.

Що сталося 

З одного боку зали тридцять депутатів, а з іншого вдвічі більше, як мінімум, службовців, які чекають підвищення заробітної плати, і вже однією присутністю тиснуть на депутатів. Чи не для того підвозили?

Депутати голосувати не погоджуються, бо заявляють, що не встигли ознайомитися з цифрами.

Міський голова наголошує, що це формальність задля виконання постанови Кабміну.

Один депутат пропонує поки виділити частину суми (400 тис.) а потім спокійно ознайомитися з цифрами і через дві неділі переголосувати, і сходяться на тому, що не проти підвищення зарплати службовцям.

На часткове підвищення не погоджується відділ фінансів, бо там якісь бухгалтерські перепони.

З реплік серед депутатів зрозуміло, що в першу чергу хочуть передивитися підвищення згідно рангів, і чому саме такий розподіл…

Голосування. Рішення не прийнято. (результати голосування нижче)

Службовці встають і з поодинокими неголосними вигуками “ганьба” покидають залу.

Міський голова підставив депутатів. Міський голова підставив службовців. А чи отримав своє?

Не впевнений, що рішення було б прийняте, але впевнений, якби не було масовки і тиску на депутатів голосів ЗА було б більше.

Навіщо було міському голові так демонстративно зображати “батька для солдата” - для одних, і на грані образи звертатися до депутатів, в які б благочестиві слова ті звернення не були одягнені.

Сьогодні ви тут сидите, а завтра вас тут нема...
Не думайте, що ви боги...
Подумайте про людей....
Всаньте герої! Покажіть тих хто проголосував за! (після голосування)
І все це у виконанні мера з високої трибуни, в уже звичному словесному безупинному напорі.
А в залі: Ними керують, їм наказали… (про депутатів)

Перебор.

Чому і на далі, як би персонально не відносився до міського голови, маю поважати посаду міського голови, коли сам міський голова знецінює те крісло?...

Задля чого цирк?!

Політика.
Мер розуміє, що може залишитися без підтримки рідної партії, якщо вжЕ цього не сталося, і формує свою “партію”, шановні службовці міської ради. На вас він має надію опиратися, бо ви, як не крути, тиха сила, а як додати групу “решта депутатів”, то і вийде Партія Шостака з якою мають рахуватися

Але які перспективи? І чи має службовець грати в політику? Від сили чоловік десять із 110-ти..

Новгородсько-малинське віче у форматі сесії Малинської міської ради.. а, ні! Ще й ...одеське, – що вже робив той засідатель “из Адессы от Рабиновича” саме серед депутатів важко й придумати, але який довго тягнув руку, і йому ще й НАДАЛИ слово, щоб він щось "нагородив". 

“Тепер наш Малин (Борислав) зовсім на пси зійшов!” - перефразуємо трохи Франка. 

Так от, віче випхало на середину те, що “йде на пси” побачили вже й депутати міської ради, а на політичному полі почали промальовуватися добре позначені політичні групи:

     БПП-шники, які трохи більше як через 1.5 років!!! спромоглися офіційно організувати фракцію в     міській раді, що підказує - процес пішов і “своїх” будуть повертати в “свою” церкву в тому числі й з інших партій декого.

     Батьківщина, в якій відбувається (чи передбачається) складна внутрішня реорганізація. Паству, як і в БПП ставлять перед вибором: Або або.

     Група “Решта депутатів”. Вона поменшала, як пішли процеси в БПП і Батьківщині. Ситуативно склад може дещо змінюватися. Часто грають синхронно з мером.

     Партія Шостака. Міський голова, висуванець Батьківщини та член партії, на міський осередок, здається, впливу не має, але вже давно зорганізовує свою партію, яка складається з “Решти депутатів” та службовців міської ради, менша частина з яких має інтерес, а більша з під палки.

Саме ця партійна побудова та перетасовка і привела до такої знервованої та не коректної гри. ІМХО

Передбачаю, щО умовний опонент схоче сказати, тому дві примітки.

Депутати не кращі - скаже дехто в захист мера. Так, допустимо, що є недостойні депутати, але тільки міський голова своє поведінкою роздає індульгенції на неповагу до Інституції і до наслідування, і в його силах цим управляти, як і одеситами серед депутатів з бу-бу-бу по телефонув сесійній залі, так і слідкувати за взаємоповагою.
А за що ж її поважати, ту владу? Коли кажуть так, неуособлено, то й мають на увазі владу, як інституцію. Звісно прірва є, - між повагою до людини, і повагою до держави, бо ми колонізований народ і ще довго будемо з насторогою ставитися до держави, і довго йти до розуміння власної відповідальності перед державою. Але ж про те і мова:не долати прірву - топтатися нра місці