Ігор Волга: «Колектив має працювати на взаємній довірі і розуміти одне одного з півслова»

Кілька місяців тому голова правління Андрій Панченко, який очолював товариство протягом останніх п’яти років, повідомив колектив про свій намір залишили компанію. Тож для паперовиків не було секретом, що невдовзі керівником підприємства стане нова людина.

Питання полягало лише в тому, хто нею буде і коли це станеться.

Відповідь ми отримали вже на початку серпня, коли менеджменту товариства офіційно представили нового голову правління Ігоря Волгу. А «Паперовик» мав нагоду поспілкуватися з Ігорем Анатолійовичем кількома днями раніше.

— Ігорю Анатолійовичу, розкажіть, будь ласка, про свій попередній досвід, який зрештою, привів вас на малинську паперову фабрику…

— Я за фахом юрист, закінчив факультет правознавства Київського університету туризму, економіки і права. До цього — спеціалізовану, «англійську», школу №32 в Києві. На той час вона була підшефною школою Інституту іноземних мов — її випускників до цього вишу приймали без іспитів, адже ми вивчали такі предмети, як: підготовка гідів-перекладачів, техніка англійського перекладу, англійська й американська література…

— І, певно, всі ці дисципліни викладали англійською?

— Звісно. Крім того, були ще традиційні уроки англійської мови… Якщо ж говорити про досвід, який привів мене до Малина, то варто почати з 2006 року, коли я отримав пропозицію очолити службу стратегічних закупок в ПАТ «Запоріжтрансформатор».

— А як так сталося, що юрист став працювати у закупках?

— За спеціальністю я, фактично, ніде не працював, тільки під час навчання проходив практику в одному із районних судів столиці. Більше мене приваблював бізнес. Так, наприклад, на початку 2000-х я працював у Групі компаній «Фокстрот», розвивав новий на той час напрям hi-fi-техніки. Ми заключали прямі контракти з постачальниками, з-поміж яких були Pioneer, Philips, Samsung, LG тощо.

У 2006 році, як я вже казав, пристав на пропозицію ЗТР і разом із сім’єю переїхав до Запоріжжя. На відділ стратегічних закупок, який очолив, припадало 80% бюджету закупівель. Ми відповідали за закупку трансформаторної сталі, з якої виготовляють серцевину трансформатора, мідної катанки, яка потрібен для виготовлення обмотки, трансформаторної оливи, ізоляційних матеріалів, у тому числі — від компанії Вайдманн і малинської фабрики зокрема. Отож з компанією і багатьма людьми, які в ній працюють, я знайомий давно. Десять років тому побував на 130-річному ювілеї Вайдманн у Рапперсвілі.

Також мав справу з клієнтами малинської фабрики, які для ЗТР виступали у ролі постачальників, і компаніями, які є її конкурентами. Планую найближчим часом відвідати наших споживачів і постачальників, вважаю, успішна співпраця починається саме з особистого знайомства. Я звик бути залученим до всіх ключових тем і свою роботу на новій посаді планую розпочати саме з цього.

Наступним місцем роботи стало ДП НВКГ «Зоря» — «Машпроект» у Миколаєві, де у 2010 році я очолив службу продажів. Там працював півтора року.

Опісля був директором з продажів ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання». Це підприємство — один з найбільших в Україні та Європі машинобудівних комплексів з випуску устаткування для нафтової, газової, атомної та хімічної промисловості із понад п’ятьма тисячами працівників. Після початку війни з Росією воно втратило близько 50% бюджету продажів — ринок Росії був для нас закритим, у зв’язку з чим підприємство мало переорієнтуватися на інші ринки. Зокрема, було ухвалено рішення про відкриття представництва в Ірані. Оскільки цей ринок я добре знав, пристав на пропозицію поїхати в Тегеран, де пропрацював наступні два роки. Усупереч усталеним стереотипам, там живуть досить приємні і культурні люди, за нагоди, неодмінно поїхав би туди ще. Проте зараз, коли діти підросли, маю подбати про їх освіту. Доки я був в Ірані, діти і дружина лишалася в Сумах, і лише недавно повернулися додому, до Києва.

— Розкажіть про свою сім’ю, захоплення.

— Одружений, маю доньку і сина. Каті — одинадцять, Артему — дев’ять. Донька серйозно займається естетичною гімнастикою, грає на фортепіано, син захоплюється плаванням. Дуже вдячний своїй дружині Наталії, яка, до речі, психолог за фахом, що дбає про їх всебічний розвиток і повністю присвятила себе родині.

З-поміж моїх захоплень — їзда на велосипеді, кулінарія, плавання. У юнацькі часи серйозно займався водним поло, грав за «Динамо-Київ», тобто я командний гравець і гадаю, що ця якість допоможе у втіленні в життя однієї із задач, яку переді мною поставили акціонери — налагодити системні взаємозв’язки між людьми і згуртувати їх для командної співпраці. Колектив має працювати на взаємній довірі і розуміти одне одного із півслова.

— Чи плануєте провадити організаційні або кадрові зміни?

— Звільняти нікого не збираюся. Навпаки, я зрозумів, що підприємству не вистачає технологів. Якщо перед нами стоять завдання розвивати нові продукти і переносити виробництво, зокрема устаткування, з інших країн, то тією кількістю людей, яка є, ми їх не вирішимо. З одного боку, шукатимемо резерви всередині компанії, з іншого — залучатимемо молодих фахівців. Люди — це наш найважливіший актив.

Проблема нестачі технологів сьогодні стоїть перед багатьма підприємствами, а в папероробній промисловості вона відчувається ще гостріше. Скажімо, минулого року на профільну спеціальність до НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського» (єдиного в країні навчального закладу, що готує технологів для папероробної промисловості) вступило лише чотири чоловіки, бо ж молодь орієнтована на інші сфери.

Виходячи з цього, товариство і кафедра «Хімічної технології переробки деревини та рослинної сировини» підготували спільну програму, що включає низку заходів для підвищення престижу спеціальності та рівня підготовки майбутніх технологів. Так, наприклад, нещодавно наше підприємство підсилило лабораторну базу кафедри — придбало сучасне обладнання, аби студенти здобували актуальний практичний досвід, а не тільки теоретичні знання. А вже восени разом із викладачами вишу ми плануємо провести профорієнтаційні заходи у лісотехнічному коледжі та школах міста. Крім того, не виключаємо можливість пошуку фахівців серед випускників інших вишів, за межами України.

— На втіленні у життя яких завдань зосередите свою увагу найближчим часом?

— Компанія зацікавлена в реалізації на базі нашого підприємства низки інвестиційних проектів, з-поміж них — виробництво нових продуктів у рамках проекту «Neo», налагодження випуску власної основи для крепування та ін.

— Чи плануєте підтримувати соціальні ініціативи товариства по відношенню до місцевої громади?

— Однозначно так, я обома руками «за». Держава не надто тим опікується, то хто, окрім нас, це робитиме? Наразі є кілька масштабних проектів, пов’язаних із впорядкуванням мікрорайону паперовиків, у яких наше товариство зацікавлене взяти участь на партнерських засадах спільно з іншими організаціями та підприємствами. Також маємо намір створити комп’ютерний клас для однієї з міських шкіл.

— Дякую за розмову, Ігорю Анатолійовичу. Бажаю вам спільно з колективом товариства успішно реалізувати всі ініціативи, пов’язані з розвитком підприємства, і соціальні проекти.

Джерело: Газета "Паперовик"