«Соборна площа»: На сесії Малинської міської ради

«Соборна площа»: Хто стереже сесійну трибуну від зрадників, хто любить Путіна і не любить тарифи, хто робить дірки в бюджеті і в стелі – дізналися депутати й активісти на черговій сесії міської ради

На сесію міської ради (60-ту в шостому скликанні) в передостанній день лютого прийшло 27 депутатів (із 40 обраних).

Міський голова Олексій Шостак налаштував присутніх на позитив повідомленням про малинчанина Віталія Можарівського, який наразі перебуває на лікуванні у Вінниці. «Вінниця взяла на себе основні витрати, - додав голова, - але й у Малині зібрали для земляка 10,5 тисяч гривень».

Далі Олексій Шостак оголосив імпровізовану гуманітарну акцію – збір коштів для вояка від малинських депутатів. Депутати дещо розгубилися, буцім, про такі заходи треба попереджувати, бо не у всіх з собою є гроші.

«На сесію ходіть з грошима!», - підвів риску голова.

Зі своїм позитивом вийшов і депутат Микола Поліновський, який щойно повернувся із поїздки до зони АТО. Він повідомив, що особисто бачився із живою легендою АТО малинчанином Павлом Хоменком. Іще депутат продемонстрував прапор міста з особистими автографами вояків і передав його на тимчасове зберігання міському голові до моменту створення відповідного музею.

Тему учасників АТО продовжили й у питанні про надання земельних ділянок нашим землякам-захисникам. Міський голова попросив депутатів підтримати звернення до нардепа Бориса Тарасюка з проханням посприяти у виділенні 29 гектарів (із 52,4 гектара) від землі, яка перебуває на правах постійного користування Малинського СПТУ-36.

У зверненні йдеться: «Наша ціль – забезпечення земельними ділянками під індивідуальне житлове будівництво учасників АТО та їх сімей, але земель такого призначення у місті немає. Просимо… звернутися до Міністерства освіти і науки України з пропозицією про добровільне припинення права постійного користування на земельні ділянки…».

Депутати, звичайно, підтримали необхідність такого звернення.

Але позитив на цьому вичерпався.

Для тих, хто не був на сесії (тобто – для всіх малинчан, крім десяти активістів, присутніх на сесії), варто уточнити, що від початку сесії паралельно їй розгорталася в сесійній залі ще одна подія.

За день перед цим Олексій Шостак провів зустріч з громадою, відповівши (частково) на проблемні питання містян. Ще під час зустрічі було вирішено, що окремі питання (а їх занадто багато лишилося без відповіді за браком часу) варто обговорити в робочій обстановці, тому група учасників діалогу голови й громади Малина відповіли на люб’язне запрошення очільника громади буквально й прийшли на сесію – чим не робоча обстановка?..

Однак робоча обстановка і авторська постановка – це не тотожні поняття. А річ у тім, що авторську постановку сесії зухвало перебрав на себе ветеран-активіст Олександр Грищенко, вимагаючи вислухати його з відомого «бородатого» питання завищення малинських тарифів на комунальні послуги. Проте порив пенсіонера виконати вкотре «лебедину пісню» про тарифи перебив депутат Микола Поліновський:

- Я не дам цій людині ні виступати на сесії, ні вийти на трибуну взагалі! Не пущу!

- Ваше місце у психушці! – відповів пенсіонер-активіст депутатові.

Поліновський не зважив на пророкування Грищенка і публічно оголосив причину свого категоричного небажання слухати колишнього голову ветеранської організації. Для багатьох малинчан повідомлення депутата – не новина, тож поясню суть проблеми непоінформованим.

У 2012 році Олександр Грищенко від свого імені і від імені членів ветеранської організації привітав Володимира Путіна з перемогою на президентських виборах. У своєму вітальному листі Грищенко запопадливо нагадує російському лідерові, що «вот уже болем 300 лет украинцы служат и работают в интересах Российского государства» (якщо ви не знали, часом).

Цитуючи далі лист малинчанина до Путіна, депутат Поліновський підкреслив ще одну тезу Грищенка: «Многие ветераны внимательно смотрят и недоумевают по поводу сегодняшних российско-украинских взаимоотношений в сфере политики и экономики». А на завершення вітального листа Грищенко припас щиросердне освідчення: «Избрание Вас на пост Президента РФ позволит вывести российско-украинские взаимоотношения на новый качественный уровень». (Таки вивів!)

Очевидячки депутати в сесійній залі мали своє уявлення про той новий якісний рівень, на який Путін вивів стосунки з Україною, тому також підтримали Поліновського і попросили Грищенка до трибуни не виходити. Однак депутат Максим Омельченко запропонував шлях найменшого опору: виступити з тією ж темою будь-якому іншому представнику громади з числа тих, хто прийшов на сесію з Грищенком. Останній вперто не погоджувався з жодними іншими пропозиціями, впевнено прямував до трибуни.

Головуючий не стерпів такого зухвальства, оголосив перерву і покинув сесійну залу разом із секретарем міськради Оленою Мороз.

Поки перерва тривала, а це більше півгодини, депутати й представники громади емоційно дискутували про конфлікт, що виник щойно у них на очах.

Олександр Грищенко ходив залою від депутата до депутата і запевняв, що все, сказане Поліновським, є брехнею.

Валерій Марценюк між іншим запевнив Грищенка, що підтримує його (гадаю, йшлося про підтримку позиції щодо тарифів, а не про запопадництво перед Путіним).

Інші присутні члени громади вели паралельну дискусію з депутатом Олександром Столяром про збільшення вартості проїзду й про недотримання пільгових перевезень на міських маршрутах.

Після перерви знову розпочалася суперечка: пускати-не пускати Грищенка до трибуни. Вигукували на адресу пенсіонера:

«Ви написали листа Іуді і хочете, щоб вас слухали?».

Однак активіст Грищенко таки вийшов на лобне місце і фестиваль (замість сесії) продовжився, бо він ще тривалий час «кокетував»-вимагав не 2, як наполягав Шостак, а 5 хвилин для виступу. Отож виступ взагалі відійшов на задній план, а на першому плані була суперечка. Грищенко доводив свою принципову позицію:

- Маю досвід 40-річної боротьби… Старші знають, що я жодної справи не програв!

Ось і все, що можна було винести із дискусії про необ’єктивність тарифів на комунальні послуги.

Інші представники громади в сесійній залі таки намагалися продовжити дискусію про тарифну політику. Але Шостак знову зачитав (як і на зустрічі з громадою) порівняльну таблицю тарифів різних населених пунктів області, підкреслюючи, що в Малині невисокі тарифи, і аргументував наступними думками:

- Подумайте, вибори пройшли, а ми таки тримаємо тарифи на тому ж рівні, що і були, не піднімаємо. Якщо доведеться піднімати ціни на компослуги, наймемо незалежну експертизу для оцінки тарифів, щоб громада мале об’єктивну оцінку. Але, гадаю, до цього не дійде.

Наступним питанням порядку денного із тих, що викликали бурхливу емоційну реакцію, стало обговорення встановлення надбавок і премій міському голові, секретарю міськради, заступникам міського голови і керуючій справами виконкому в 2015 році.

Відтак проголосували і за надбавку в розмірі 15% за вислугу років (це передбачено законом) і за компенсацію в умовах режимних обмежень в розмірі 10% до посадового окладу міському голові (теж передбачено законом); за щомісячне преміювання міського голови в розмірі 30% посадового окладу, а заступників, секретаря та керуючої справами виконкому – в розмірі 10% посадового окладу.

Шостак відразу прокоментував сказане:

- За перші два місяці ми з Піковським віддаємо свої премії учасникам АТО.

Секретар міськради Олена Мороз кинула репліку, що тих 10% їй якраз вистачить на пачку паперу, буцім, для тої ж роботи.

Депутат Марценюк уколов:

- То де взяли гроші на надбавки в такому бідному міському бюджеті? Дірок над головою стільки! Он скільки плиток вже впало! (У великій залі РДА зі стелі давно сиплеться плитка, і Марценюк, очевидно, вбачає прямий причинно-наслідковий зв'язок дірок бюджету і дірок у стелі…). Ми вже живемо по-новому чи ні? Починайте зміни з себе!

Депутат Фролков підтримав позицію Марценюка:

- Зараз дуже важкий час. Жирувати не варто.

- Дві тисячі – це жирувати по-вашому? – захищався Шостак, лишивши за собою право останнього слова в дискусії.

Інші питання, що розглядалися цього дня, таких дискусій і емоцій в сесійній залі не викликали.

Ірина Кримська