Почну в лоба.

Суть РПЦ якраз у тому, що вона не відділена від держави…

І це небезпечно. І духовно, і ментально, і в сенсі державної безпеки.
Ось кілька днів тому зупинилася поговорити із знайомою. Нормальна ніби пані. Освічена. Мислить.
І коли раптом зайшла мова про церкву (а якось мимоволі, бо Світла Седмиця), жінка (моя ровесниця), якось ніби аж на інорєчіі, хоча українською, почала камлати:

— Так Філарет же відступник! Та хто він є? І хто той Київський патріархат? Раскольнікі!

Подумала, що всі ці зазомбовані наші земляки, хоча й українці, а не знають навіть як сказати українською оте слово «раскольнікі»! 

Звідки така темінь в людях?

Як можна тупо повторювати те, в чому елементарно відсутня логіка? Це ж не є щось складне з академічних підручників, з науки, не доступної ненауковцю. Це ж твій світогляд! Як може твій світогляд бути коригованим чортами або навіть не чортами, а будь-якими редакторами?

Звичайно, я обломала ер-пе-це-ніанку:

— Тобі не сподобається, що я скажу. Але я скажу. Я прихильниця Київського патріархату.

Вона злегка очманіла, але я не дала продовжитися дискусії, хоча вона (це ще і свідки Йогові мають таку звичку), почала дрібнокаліберний обстріл завченим набором фраз. Знаєте, отак, що не можна репліки втулити?))))

Ну, я ж довго не чекала. Поки вона перед новою чергою набрала повітря, я кажу:

— До прозріння недалеко вже…

І хутко попрощалася. Хоча я не мала і цього казати, бо ніби якась легка зневага. Але не хотіла витрачати час на дурню і темні блукання нецікавими мені маршрутами.

А взагалі, якби я продовжила розмову, то на лопатках би лежала вона, а не я. І у неї була б ще і непритомність. Бо я вірянка, яка знає Бога, що дає світло всім — і католикам, і греко-католикам, і православним, і… присядьте… язичникам. Язичники найближчі до правди про світоустрій, християни — до правди про стосунки Людини і Бога.

Коли кажу про вірян будь-якого штибу, маю на увазі адекватних, не фанатиків. Бо ускрізь є фанатизм, який виглядає приблизно так, як моя співрозмовниця із описаної ситуації.

Люди, я така щаслива, що є Бог. Що він нікому насправді ніяких патентів на курси віри в себе через РПЦ й інші міністерства не роздавав. Йому це нащо? Богові — посередники, ділери, імпресаріо, брокери і маклери треба? Йой! Бог все робить сам! Він так пильно зазирає у душу, в очі, в думки. А ми у більшості своїй сліпі.

І у святих писаннях, як на те пішло, так багато місць, де чітко написано, де живе Бог і де його церква.
Я радісно святкую православні свята, спостерігаю зі щирою радістю католицькі свята, поважаю мусульман і всіх, хто шукає Бога. Люблю ритуали, якщо вони життєствердні або радісні. Визнаю сумні ритуали, бо вони допомагають як психотерапія… Люблю образи в рушниках і сухі васильки з чорнобривцями за божницею. 

Люблю все, що не ховає нашу справжню суть, наш архетип, нашу українськість. А в людях взагалі — не утискає Божий задум, не гасить смердючим віхтем Божу іскру. Бог дається людині легко і багато — як повітря, як світло. Не купується по купонах. Безплатно і без санпропускника.

Мене неприємно дивує відсутність почуття міри і навіть почасти здорового глузду в обрядах чи демонстрації своєї побожності.

Головне робити все усвідомлено, а не мавпувати. На те і є Бог в людині, щоб вона наслідувала його прямо, без нашіптувань і повчань.

Релігія? Це як обійти планету і опинитися вдома)))) Мандрівка і досвід. А вдома сидить Бог і терпляче чекає на блудного сина. Бо він, Бог, завжди поруч, завжди в тобі, завжди усюдно. Слава Богу)))

З повагою свідома всевірянка)

P.S. Так ото про РПЦ я на початку згадала чого? Ну задовго ці гості гостюють. Бо вже кілька століть розказують, що це ми у них в гостях. Ще й погрожують відверто. Складайте валізи, канонічєскіє ви маі)))

Ірина КРИМСЬКА-ЛУЗАНЧУК