О Ліно! Неповторна Ліно!
В старім саду - весна й весна.
Там не упАде на коліна
у втомі вишня ні одна.
Там бростями вагітні миті,
і що не гілка - зрячий звук.
І крони словом щедро світять,
впізнавши жест магічних рук.
О Ліно... Сад хіба всихає?
Хіба ж ці яблуні - старі?
Бо він - проекція од Раю,
того, у Бога нагорі.
І тут, в земних його турботах
ти сад плекаєш, аби жив.
І буде сад родити ноти
й плоди твоїх нових рядків.
Бо, власне, твій рядок - у часі
натягнута завжди струна.
Яке це неймовірне щастя -
сад Ліни й Лінина весна.
19 березня 2017 року
вологість:
тиск:
вітер: