Почали з Стефаном  Недерицею роботу над виданням книжки для дітей у віршах "Колискова Мавки". Ця казочка була у мене прозова спеціально написана для майстер-класу колискових пісень, але чомусь вирішила її зарифмувати, бо вірші напевно дітьми сприймаються легше і запам'ятовуються краще. Вже й перевірили, так воно і є.  

Казку читали дітям в одному з ліцеїв Києва і в прозі,  і у віршах. Віршована сподобалася більше. 

Тут даю  лише маленький уривок. 

У ті прадавні ще часи
Жили у хащах люди
І розуміли голоси
Птахів і звірів. Мудрі
Вслухались в музику лісів,
У пісню трав і квітів,
А сміх русалоньки чи спів
Утіхою був дітям.
У лісових річках дзвінких
Гойдаючись в лататті,
Губило сонце промінь-сміх,
Й сльозу ронило щастя…
Жила, як диво серед див
Зеленоока Мавка,
Весь ліс, як в дзеркалі, відбив
В її очах смарагди…
Легка, дивилася на світ
Здивовано, мов пташка,
Тонесенька, бува в траві
І розглядіти важко! 
Як задивляється на ліс –
Зеленим сяють очі,
Хмаринку вітерець приніс –
Блакиттю погляд сочить…

Соснові гілочки дзвенять
Зеленим дивограєм –
Це Мавка сонних пташенят
У люлечках гойдає.
Сплете колисочки із трав
Співучих і духмяних,
Розвісить лісом тут і там,
Колише неслухняних… 
Як синю пісню заведе,
Здивуються вже люди, –
Так, ніби небо в ліс впаде,
І синьо стане всюди. 
То в річці милих жабенят
Гойдає у долонях,
Сміються пуголовки й снять
Дитинством сосни-соні.
Скриплять від старості дуби
Й підтупцюють старанно -
Їм Мавчин голос голубий,
Немов бальзам на рани…
- Хіба ж бувають ті пісні
Зелені чи то сині?
- Бувають, леле, спи, ясний,
То є пісні чарівні!.. 
Так, колисаючи мале,
Матуся прокурличе
Й рожева пісня від лелек
Пташа у небо кличе… 
Любила Мавка ліс без меж,
Билинку знала кожну,
І ти його полюбиш теж,
Те не любить – не можна!
І розливався Мавчин спів
Струмком весни ігристим,
А люди слухали й без слів
Все розуміли чисто. 
Плели колиски діточкам,
Гойдали до світанку
Й дали ім’я отим пісням –
Мо’ чув ти? Колисанки! 
Так! Колисаночки-пісні
Подарувала Мавка
У ті далекі-давні дні,
Коли в річках русалки
Сміялись. В хащі лісовик
Зачарував стежину,
А люди розуміли всіх –
І звіра, і пташину!