Але що з одним, що з іншим у Малині велика проблема. Театру тут не бувало «отродясь», так що нема за чим й журитися, а от з вбиральнями дійсно біда.  Можливо саме через це, поки ми тут розпинаємося про екологію та права свиней, інші «свині» на двох ногах ходять до туалету прямо під жовто-блакитний з національним орнаментом знак «Малин» з боку Житомирської траси, який нещодавно так старанно розфарбовувала міська активна молодь.

Да, да, той самий.

І чого вже ховатися за тим знаком, а давайте прямо посеред вулиці справляти велику та малу «нужду» на знак протесту, може нарешті хтось збудує туалета.

Як писав одіозний митець сучасності Лесь Подерев’янський у своїй не менш одіозній  п’єсі «Павлік Морозов»:

«Ну що, нанюхався? Ще й сам насере, щоб інші нюхали. Й що характерно – ніколи за собой не прибере, а так гімно лежать полишить. Неграмотний, необразований мужик!»

 Але то таке, митець має право на перебільшення заради досягнення поставленої мети.

Я ж зовсім не перебільшу, коли скажу, що в Малині дійсно немає громадських вбиралень в необхідній кількості, так, щоб  бідним городянам та гостям міста не доводилося шукати по лісах (яких тут ще слава Богу, чимало) та по під’їздах ще необдомофонених багатоповерхівок, де справити нужду.

Ми свою проблему вирішили – поставили кодові замки на під’їзди і не дозволяємо перетворювати їх на громадські туалети. А от що робити із знаками «Малин» - це питаннячко. До них домофон не причепиш і кодового замка не поставиш. Одні перетворюють наші в'їздні знаки на вуличні забігайлівки, залишаючи там луску від тараньки та пластикові стаканчики з-під пива (що характерно - з лицьового боку знаку), а інші влаштовують туалет вже  з іншого боку, тобто із заднього. От і виходить знак "Малин", як два в одному: кафе при дорозі – вбиральня. "Любой каприз" і абсолютно безкоштовно. І де той патріотизм, де шана до національної символіки, питається? А це ж брами міста, а враховуючи, скільки дальнобійників з усіх куточків України приїздять саме з боку Потіївки, напевно можна було б скинутися усим миром та поставити платного туалета, або шиконути та розкошелитися на біотуалет.  

Але поставити туалет – то не така вже й велика проблема. Проблема буде його доглядати та прибирати, враховуючи «високу» культуру самі знаєте чого. Це вам не японці, які, сидячі на унітазі, складають вірші.  І потім, а хто власне зобов’язаний прибирати за вами лайно?

А ви би прибирали за кимось? Ні? То чого обурюватися, що немає вбиральні ні в одному парку, ні в іншому, ні перед знаком «Малин», ні за ним. І не буде найближчим часом, поки не стануть туалети чиїмось прибутковим бізнесом, отож дякуйте, що хоч на базарі з’явилася вбиральня та у «Замку Володарів». Да, за гроші, а ви б за «дякую» прибирали? Якщо ні, то платіть і користуйтеся цивілізацією, а як нема грошей, – то у нас ще аж 3 знаки «Малин» є і гектари невирубаних лісів та незасіяних полів. Ото таке.