Під час «круглого столу» у Лісгоспі АПК обговорювали тему і весняних палів сухої трави та лісових пожеж. Керівники стверджували, що перед початком весняного сезону розвішують оголошення про заборону палів та покарання за це ,проте люди читають, погоджуються… але роблять своє. Отож горять не лише поля сухої трави і державні ліси, але й сараї, нужники і навіть хати самих паліїв, палає трава і лісова підстилка, поживна органіка, гинуть корисна мікрофлора та комахи, дрібні птахи та тварини…

 Чорнобильська трагедія і розвал колгоспів призвели до того, що  поля роками не обробляються, заростають бур"яном, а у людей нема техніки, щоб зорати власні городи. Отож і палять щовесни та щоосені, дуже швидко повернувшись до досвіду пращурів, які робили це по причині відсутності будь-якої сільськогосподарської техніки для обробітку землі. Але не врахували один момент – у пращурів не було Чорнобиля, а у нас він є, що у десятки разів  підвищує  ризик отримати онкологію від тих палів. Бо щитовидка першою отримує «удар»  викидів та радіації, що піднімаються у повітря разом з їдким димом.

 Щоб там не казали про Європу, а повітря у  західних сусідів у рази чистіше, бо там жорстко контролюються викиди СО2. Ніхто не спалює ані сухої трави, ані рослинних решток, ані сміття. Люди цінують своє здоров’я, бо дуже дорого воно коштує у сучасному світі. Так само, як і земля, і ліси. Нікому не дозволено будь-де розпалювати вогнище, а якщо це загальне правило порушується – на палія накладається величезний штраф. Рослинні рештки переробляються на компост та органічні добрива, нічого не викидається, усьому знаходять застосування, адже розуміють, що ресурси вичерпувані, а розумна економія ресурсів може робити дива. Це зовсім не данина моді, а свідома відповідальність за те, що буде з планетою і з нами завтра. Зараз життя залежить від кожного, кожен крок на шляху до збереження і економного використання  ресурсів дуже важливий. 

 У нас же кожен може розпалити вогонь, де йому заманеться, а нести відповідальність за «безголовість», як завжди, нема кому.

Отож, не встигли ми у лісгоспі  обговорити цю проблему, а вже сьогодні у лісопарку вигоріла майже четверта частина лісопосадки. Ймовірно, з вечора компанія напідпитку залишила вогнище, а зранку вітер розніс його лісом. Сусіди побачили та викликали пожежних. Гасили дві години.  Коли прийшла, то побачила вже суцільне згарище. Мене важко чимось подивувати, бачила й не таке. Але одразу згадалися слова пророка Т.Шевченка:

Село, неначе погоріло,

Неначе люди подуріли…

Це ж про вас написано. Горілка і безвідповідальність нищать Полісся. 

І ви дивуєтеся, чому наші ліси гинуть? То ви ж самі їх і палите!

Хочеться запитати: це те найкраще, що ви залишаєте у спадок своїм дітям та онукам: захаращені джерела, помийки і згарища?

 Земля завжди горить під ногами тих народів, які забули

про її святість і пошану до неї...