Усе матеріальне рано чи пізно зникає, простіше - стає рухляддю. Тільки одна рухлядь з часом  стає нікому не потрібною, а інша й через віки привертає увагу людей і здатна викликати подив, почуття довершеності, бажання повертатися до цього знову і знову.  

До першої я відношу ширпотреб, одноденну моду, масову культуру і таке інше.

До другої - витвори мистецтва, народну пісню, красиву архітектуру, поезію, літературу, гарну музику, усе те, що ми називаємо класикою і що дає душі силу протистояти духовному зубожінню.

До другої категорії я  віднесла б  також і природу, адже вона хоч і стає рухляддю кожної осені, проте має здатність самовідроджуватися  навесні, і такій її здатності можна лише позаздрити ))). Отже, вона дуже давня у порівнянні з усим іншим, але водночас і завжди юна, і в цьому її головний секрет.

Днями мені довелося побувати на дуже цікавому заході, де можна було послухати виступ відомого індійського музиканта Сімпла, який виконує раги - медитативну музику. Хочу сказати, що цінність такої музики у тому, що вона абсолютно не напружує, а як природа навесні - надихає життєдайною енергією, пробуджує прихований природний потенціал людського організму до самовідновлення і просто розслабляє і заспокоює, що дуже важливо у наш скажений час. Раги вважаються дуже давньою індійською музикою, індуси непогано знаються на людській психофізіології та народній медицині, яка у них називається Аюрведою. Але мова не про це.

Мова про те, що історія і людська пам'ять зберігають лише цінне, те, до чого можна повертатися раз у раз, як до криниці з живою водою, і знову наповнювати душу настояним вином віків, яке з кожним роком лише набирає смаку і цінності.

Усе дешеве, одноденне, невипробуване часом, зникає, мов кола на воді.

Те, що бережемо ми, потім береже нас і майбутні покоління. Хочемо ми цього чині, але так воно є...

Усі дороги на землі

Ведуть у дивний сад,

Де в квітах - дух тисячоліть,

Історій аромат...

Читає вітер сторінки

Літопису життя,

І облітають пелюстки -

Минуле й майбуття...

А всі дороги на землі

Ведуть в той дивний сад,

Де час лишив ще теплий слід

Й нема шляхів назад.

Там буде небо цілувать

Замріяне пташа,

І між собою гомонять

Лиш вітер і душа... 

З Новим 2013 роком вас! Нехай змія поділиться своїми скарбами, а також подарує трохи своєї мудрості і королівської гідності!