Так, є комуналка, яка завжди “горить”, є освіта, яка їсть бюджет, але є і міське середовище, місто як таке, і там де "не хлібом єдиним". Кому належить цей простір? Факт - не містянам. Навіть коли і з’являються важливі, а чи то і конфлікті запитання, до кого йти?
Депутати – самоусунулися. Виконавча влада це добре відчула і відгородилася рекомендаціями: зверніться до депутата, напишіть – розглянемо, ми працюємо, а ви тут палки в колеса. Комунікація – розірвана, громада, як явище – ігнорується, а разом з громадою ігноруються закони – от не звертають уваги і все!
Візьмемо останнє - перейменування вулиць. 25-го сесія, а обговорення аж “кипить”, так кипить, що дехто волає: “та хоть покажіть ті списки!” А для чого? (з таким великим подивом)
Кричуще - МАФ з ФУНДАМЕНТОМ. Називайте, як хочете, робіть, що хочете, але не відлітайте в космос так очевидно! Не називайте “кіоском” чи “вагончиком” те що ми бачимо. Здається нас тут перевіряли, наскільки ми готові з’їсти будь що.
З’їли. Апетити ростуть. Офіційне “належить територіальній громаді міста в особі Малинської міської ради” набуває нового значення, чи продовження: “а Малинська міська рада - це Я.”
Я - це місцевий Суверен, який ще має статус Сюзерена.
Тепер можна крутити дзигу з будь-якого потрібного питання, і якщо перейменуванням і будівництвом в центрі міста ви не дуже переймаєтеся, то не сьогодні-завтра знайдеться і у вас такий мозоль, по якому почовгають навіть не усвідомивши того…. А що ви зробите?
Нічого. Ми маємо навчитись домовлятися – знати з ким, як, до якого рівня нагинатися, і в залежності від статусу, ще може буде позволено й поторгуватися. А там дивись, ще й леном наділять.
вологість:
тиск:
вітер: