Розкажу вам казочку:
У дядька Петра є поле, на якому росте жито. Але у нього немає комбайна,щоб його зібрати, елеватора,щоб його зберігати. І попросив він дядька Івана (у якого це все є) допомогти йому зібрати врожай та зберегти його (не задарма звичайно).
Дядько Іван погодився, зібрав з цього поля 20 тон жита, завіз до себе на елеватор. Коли дядько Петро вирішив забрати врожай, заплативши за збирання та зберігання, дядько Іван і каже: "Знаєш, я торгую житом, тому прикупив у дядька Володимира з сусіднього села ще 20 тон такого самого жита, тому крім плати за збирання і зберігання ти мені ще дай доплату до тієї ціни, яку я заплатив дядьку Володимиру.
Дядько Петро звісно обурився: "Чому це я тобі повинен платити за своє ж жито?"
Але тут з'явився сільський голова - дядько Арсен і каже дядьку Петру: "Та ні, ти заплатиш лише те, що повинен, а різницю... Ми тут збиралися селом на ремонт школи, доріг, то ми з цих коштів віддамо дядьку Івану, а потім ще всі доплатять у загальну касу".
Задумався дядько Петро... Ніби-то і не беруть з нього більше ніж потрібно, але передчуття якесь недобре...
вологість:
тиск:
вітер: