Чи перетвориться Малинщина на Сахару й як житимуть далі люди?

Останнім часом в Україні виникла ще одна актуальна проблема – брак питної води. Про цю проблему не говорить хіба що ледачий. Не обійшла ця ситуація й Житомирщину, жителі якої дуже потерпають від нестачі води. До речі, про погодинну подачу води почала задумуватись і міська влада Житомира, де дуже останнім часом обміліла р. Тетерів. І це далеко не жарти…

А як цю ситуацію будуть вирішувати на Малинщині й чи вже почали?

Про брак питної води в криницях жителі населених пунктів краю повідомляли вже декілька років.

— Я тримаю чимале господарство (поросята, кінь, корова, кури, гуси), але особливо влітку відчуваю нестачу питної води для худоби, яку потрібно декілька разів на день напоїти, — сказав Петро Гаркавенко з с.Недашок. – А ще ж нам потрібно самим варити їсти, митись, поливати городину, а води на всі ці потреби особливо влітку катастрофічно не вистачає…Та й грошей у всіх людей на буріння глибинних свердловин, а це не менше декілька десятків тисяч гривень, не має.

Депутати Малинської районної ради Сергій Недашківський (Морозівська сільрада) та Богдан Лісовський (Головківська сільрада) надіслали депутатські запити до РДА та райради, де підняли цю проблему, але натомість отримали відписки, мовляв, вирішуйте самі на місцях, залучайте приватних підприємців, бюджети сільрад…

Голова Малинської районної ради Михайло Левковець, розуміючи й добре знаючи цю проблему, з рядом сільських голів району їздили переймати досвід з цього питання до Овруча, де це питання вирішили позитивно й давно.

— Ми готові, хто вирішить серйозно пройнятись цим питанням, підставити своє плече допомоги, — сказав М.Левковець. — Але ініціатива повинна іти й від громад та їх керівників, а не від нас. Ніхто нікого не просив скажімо, об'єднатись в єдине ціле й провести воду в Діброві та Лісній Колоні, позитивно вирішили цю проблему вже і в Луках, Малинівці, Будо-Вороб'ях, знайшовши ресурси в своїх бюджетах і провівши чи відновивши роботу не діючих свердловин, що колись належали колгоспам чи школам.

Голова Малинської райдержадміністрації Сергій Кириченко запевнив, що це питання також перебуває в нього на особистому контролі, а всі юридично-організаційні питання знаходяться «на мушці» в управлінні регіональної та гуманітарної діяльності…

— Працюємо в цьому напрямку, вивчаємо всі нормативно-правові документи, механізм втілення цього проекту в життя, — запевнив голова РДА.

Звісно, працювати можна по-різному, але принаймні, хоч за рік уже можна було б хоч програму із забезпечення населення Малинщини питною водою підготувати. Не такий вже це й важкий документ… Але, як казав один із колишніх президентів України, «маємо те, що маємо»… І, що головне, люди все це бачать і розуміють. Їх вже не обдуриш, і не замилиш очі, як колись!

Жителька Головок, депутат сільради Любов Ілющенко також стурбована цією проблемою.

— У нас люди їздять бочками по воду на підводі чи тракторах за 10 кілометрів, — бідкається депутат. – Піднімала не раз це питання й на сесії, але остаточної відповіді не отримала, хоча гроші в бюджеті є. Запевнили, що багато є й інших першочергових пріоритетів, які слід вирішити й направити грошовий ресурс.

Отже, очевидно, цю проблему на Малинщині вирішити можна. Але ж тицяти, як сліпих котенят, у миску з молоком держслужбовців ніхто не буде. Вони отримують зарплату за наші з вами податки. А тому потрібно трішки бути активнішими в цьому питанні й депутатам сільрад, керівникам громад, котрі мають для цього всі «козирі» в руках: бюджет, людей, а головне для цього потрібне бажання. Бо дуже не хочеться, щоб від такої байдужості окремих чиновників страждали прості люди. Скажімо, якщо кошти і є в бюджетах, то їх варто закомулювати в першу чергу на цю проблему, а не на Інтернет. Це, звісно, добре, але світова павутина не замінить брак води в хатах селян…

Тому думаймо, робімо все на користь людям, щоб наша рідна Малинщина не перетворилась на Сахару, бо до цього залишилось дуже мало часу. А цього так дуже не хочеться…

Віра ГАЙ.

***