Корреспондент: Українці масово тікають з провінції на роботу до Києва

Українці тікають з ураженої бідністю провінції в ситу столицю, перетворюючись на нову особливу касту – внутрішніх гастарбайтерів. Приїжджі трудівники готові на все, лишень зачепитися в Києві, який їм здається раєм, пише Катерина Іванова у №4 журналу Корреспондент від 1 лютого 2013 року.

Велика різниця в зарплатах між Києвом і провінцією – офіційно на третину вища, а реально – в рази – головний двигун міграції дешевої робочої сили в столицю і причина появи особливої ​​касти гастарбайтерів – трудових мігрантів у своїй власній країні. За підрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень, одних лише трудових мігрантів, які проживають у столиці без реєстрації, вже близько 1 млн.

Причини концентрації ділової активності винятково у столиці, а також містах-мільйонниках, експерти вбачають у краху радянської системи планування і жахливих умовах для ведення бізнесу, які перешкоджають внутрішнім і зовнішнім інвестиціям, що могли б створити нові робочі місця.

А тепер у київських роботодавців очі розбігаються від охочих працевлаштуватися. Найохочіше беруть претендентів на робочі вакансії – зварювальників, слюсарів, токарів, продавців, водіїв і будівельників. Але багато хто з приїжджих погоджується на будь-яку роботу і готовий цілодобово стояти на неофіційних трудових біржах, а ночувати – на вокзалі.

"Люди намагаються виїхати [з насиджених місць на батьківщині] в надії на те, що, знайшовши хоча б якусь роботу, потім з часом зможуть обжитися, придивитися і, можливо, залишитися у столиці", – підсумовує Лариса Лисогор, заввідділом економіки праці Інституту демографії та соціальних досліджень.

Так, Олена Недашківська, бухгалтер з містечка Малин, що на Житомирщині, позбулася свого місця в приватному банку, потрапивши під скорочення. "Довелося їхати до Києва, де вже й так півМалина", – каже вона.

Тепер Недашківська працює покоївкою у двох столичних родинах, отримуючи за кожне прибирання свою тижневу банківську платню. Для економії на оренді житла вона по шість годин витрачає на те, щоб дістатися з дому до столиці й назад – добре, що робити це доводиться двічі-тричі на тиждень.

Читайте повний текст статті на Кореспондент.net