Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Битва за Ірпінь: як «слуги» не можуть поділити «бандитське Чикаго» Карплюка

11.09.2012
Малин

Вайдманн. Новий капітан нашого корабля.


 ПАТ “ВАЙДМАНН-МПФ” очолив новий голова правління — Андрій Панченко. Наприкінці серпня він був офіційно представлений менеджменту товариства. Настав час і більш широкому загалу познайомитися з Андрієм Васильовичем, тож «Паперовик» поставив новому керівнику кілька запитань.

— Андрію Васильовичу, які перші враження від підприємства?

— Враження загалом гарні: чиста територія, порядок, налагоджені бізнес-процеси… Непогано, так і має бути. Мені є з чим порівнювати, адже я бував до цього на багатьох промислових підприємствах в Україні й інших країнах. Я радий, що в Малині, в невеличкому місті, є така сучасна фабрика.

— Вам, напевно, відомо, що ПАТ“ВАЙДМАНН-МПФ” має давню історію?

— Здається — 140 років? Я про малинську фабрику знаю ще з часів, коли займався автоматизацією процесів папероробного виробництва. Знав, але раніше не бував тут. Їздив в Херсон, в Росію на великі підприємства, які виготовляли більш традиційні види паперу (фільтрувальний, газетний), картон для пакування і т. ін. А що стосується фабрик, які випускають спеціальні види паперу, то таких і на території Союзу було мало. Про сучасну історію підприємства чув небагато, але з точки зору менеджера розумію, що компанія проходить більш-менш типовий шлях для пострадянських промислових об’єктів: приватизація державного підприємства, залучення іноземних інвестицій… Інколи вдале, інколи не дуже. Думаю, Малинська паперова фабрика — це приклад вдалого поєднання швейцарських інвестицій і українського досвіду.

— Андрію Васильовичу, ви згадували, що маєте досвід в налагодженні автоматизованих систем управління папероробними машинами…

— За першою освітою — я інженер-електрик (за другою — спеціаліст з управління зовнішньо-економічною діяльністю, маю ступінь МБА). Близько семи років після закінчення Київського політехнічного інституту працював в Інституті електрозварювання ім. Є. Патона НАН України, потім пішов на роботу в спільне радянсько-американське підприємство, яке на базі українського конструкторського бюро продавало і встановлювало системи керування папероробними машинами. Я гадаю, що виробничники знають такі системи, як «Measurex»,«Lippke», «АccuRay». Я мав справу з останніми. Це американські системи для вимірювання параметрів паперу та управління ПРМ. Як інженер-налагоджувальник брав участь у встановленні автоматизованих систем на Херсонському целюлозно-паперовому комбінаті, на російських підприємствах в Кондопозі, у Солікамську. Лазив під машинами, крутив гайки, прокладав дроти, налагоджував програмне й апаратне забезпечення…

— Розкажіть, чим займалися протягом останніх років.

— Останнім місцем роботи, з якого я прийшов на ПАТ “ВАЙДМАНН-МПФ”, була компанія «Profine GmbH», яка спеціалізується на виробництві та дистрибуції профільних систем достатньо відомих німецьких марок Kommerling, Trocal, КВЕ. Я був директором української компанії — «Профайн Україна». А до цього, протягом майже п’яти років, працював головою правління на цементних заводах, які входять у групу «Heidelberg Cement», це Криворізьке, Дніпродзержинське та Амвросіївське підприємства.

— Андрію Васильовичу, ви готові з киянина перетворитися на малинчанина?

— Я з 4-х років живу в Києві, тут пройшла значна частина мого життя.Для того щоб працювати в «Heidelberg Cement», переїхав до Кривого Рогу. Але на вихідні, незважаючи на чималу відстань, їздив додому, до столиці. Гадаю,що в будні доцільно перебувати в Малині, а наприкінці тижня можна і в Київ податися. Це ж не так далеко… Звісно, я був би радий, аби малинська фабрика знаходилася на майдані Незалежності, а ще краще — у мене в дворі. Такий варіант узагалі був би ідеальним, — всміхається голова правління,— але життя — реальна річ. Тому робота головою правління ПАТ “ВАЙДМАНН-МПФ” — це свідомий крок, який визначався і станом підприємства, і моїм попереднім досвідом, і спільнимі з акціонерами баченням подальшого розвитку компанії. Якби переді мною стояло завдання лише підтримати ті завоювання, які має фабрика, це було б недуже привабливо. Але оскільки WEIDMANN прагне розширити і оптимізувати виробництво, мені здалося, що буде цікаво використати тут свій досвід, щоб потім разом пишатися результатами.

— Керівники паперової фабрики завжди відігравали важливу роль в громадському і соціально-культурному житті міста. Чи плануєте ви продовжувати ці традиції?

— Я розумію, що керівник великого підприємства, особливо в нашій країні, часто знаходиться на межі між бізнесом і політикою. Якби в мене було велике бажання займатися політикою, то я б використав ті можливості, які мав, але мені більше подобається працювати в сфері бізнесу. Перш за все, планую перейматися проблемами компанії. Проте навіть таке успішне підприємство, як ПАТ “МАЛИНСЬКА ПАПЕРОВА ФАБРИКА-ВАЙДМАНН”, існує в соціумі, люди, які тут працюють, здебільшого малинчани. Ми — члени місцевої громади і мусимо бути відповідальними і свідомими. З одного боку, питання благодійності, участі в житті міста певним чином визначаються рішеннями вищих управлінських органів, статутом підприємства, з іншого — ми хочемо, щоб місто було чистим і розвиненим. Я готовий продовжувати ті хороші традиції, які WEIDMANN започаткував і постійно демонструє. Фабрика, як законослухняний платник податків, і надалі працюватиме в «білій» області економіки, сплачуватиме всі відрахування і податки відповідно до законодавства. Сподіваюся, що муніципальна влада буде вміло ними розпоряджатися на благо міста.

— Андрію Васильовичу, якими будуть ваші перші кроки на посаді голови правління?

— Якщо говорити з точки зору технологічних процесів, то з ними я певною мірою знайомий. Хочу вивчити управлінські, бізнес-процедури, щоб легко вписатися в існуючу систему, аби не вносити якихось непотрібних змін. Безумовно, і це найважливіше, познайомитися з персоналом, з керівниками та ключовими спеціалістами, тому що люди наповнюють це підприємство результатами, успіхом. Тож хочеться як найшвидше і як найкраще зрозуміти, які сильні сторони є в цього колективу, які є можливості для подальшого розвитку, особливо талановитої молоді, бо вона — наше майбутнє .Переді мною не стоїть завдання проводити радикальні зміни, я виходжу з того, що ситуація стабільна і не вимагає «хірургічного» втручання. Якщо постане потреба в змінах для покращення, ми будемо їх провадити, але спокійно і поступово.

— Знаю, що з іноземними акціонерами ви спілкуєтеся без перекладача…

— Володіння іноземною мовою для будь-якого спеціаліста — великий плюс у контексті перспектив подальшого кар’єрного росту, особливо— в іноземній компанії. Бували випадки, коли людина,гарний спеціаліст, не могла отримати додаткову освіту в компанії чи працювати в головному офісі за кордоном через те, що не знає мову. З іншого боку, є низка прикладів, коли люди з філологічною освітою робили кар’єру і ставали успішними керівниками в іноземних компаніях, бо могли вільно комунікувати. Я би настійно рекомендував всім працівникам фабрики вчити англійську чи німецьку, незалежно від віку, якщо вони хочуть далі просуватися по службових сходинках. Шукайте можливості і бажання. Тоді питання кар’єрного зростання, зарплати будуть вирішуватися набагато динамічніше.

— Розкажіть про своюродину, захоплення.

— Я одружений, чекаю нанародження дитини. Мої захоплення, напевно, типові дляміського жителя. Люблю ходити в кіно, гуляти в центрі, виїздити з друзями за місто, подорожувати Україною і за її межами. З-поміж предметни ххобі — на першому місці гірськолижний спорт. Катаюся з 17років, щороку тиждень чи два приділяю цьому захопленню. Люблю музику, ходжу на концерти. Слухаю все, окрім шансону. Ось 23 вересня збираюсяна концерт Ленні Кравітца.

— Дякую за інтерв’ю, Андрію Васильовичу! Бажаю Вам вдалого старту та підкорення нових вершин спільно з колективом ПАТ “ВАЙДМАНН-МПФ”!

Розмову записала Оксана ГОРДІН, газета "Паперовик"

 

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація