Перегортаю білі рушники,
Що хліб вкривали і дитя в колисці,
Що старостів чекали на святки -
Розшиті маками, заквітчані, барвисті.
Вже доля весни правнукам кує,
А хміль з калиною на полотні не в'яне.
Як добре, що у мого народу є
Рушник весільний і рушник прощальний.
Благославенна будь на всі віки
Найперша жінка, що нашила квіти.
Душа мого народу — рушники,
Барвінками і мальвами зігріта.
Білою морозною зимою розцвіла наша бібліотека барвистими квітами, що на рушниках народних майстринь з села Різня: Валентини Шпиньової, Ніни Гриб, Марії Зайченко.
Їх авторські роботи представлені на виставці «Цвіте рушниками Полісся» в літературно-мистецькому залі бібліотеки.
В час національного відродження, рушник, як і мова, пісня, вишиванка по новому оцінюється нами, ми починаємо їх більше розуміти і берегти.
Українські рушники… Оздоблені квітами, птахами. Їх можна порівняти з піснею вишитою нитками на полотні.
Ці рушники несуть в собі стільки радості життя та любові до рідної землі, наповнюють простір світлом і теплом, передають ліричну тему жіночої долі та материнства.
Одним тішать око велетенські пишні квіти, інші ж відчувають потребу споглядати маленькі квіткові орнаменти.
Виставка розкриває невичерпність можливостей давнього і такого сучасного мистецтва вишивки, розгортає цілий калейдоскоп вражень і розкриває прекрасний духовний світ майстринь з невеличкого поліського села Різня.
Шануйте, друзі, рушники,
Квітчайте ними свою хату,
То обереги від біди.
Шануйте ті, що дала мати,
Щоб легше Вам в життті здолати
Похмурі та скрутні часи.
Шануйте, друзі, рушники!
Джерело: bibliomalin.blogspot.com
Поділитися:вологість:
тиск:
вітер: