В історії українського народу є дати, на котрі завжди треба орієнтуватись, ніколи їх не забувати, бо вони поглиблюють зміст нашого життя і дають нам наснагу для подальшої боротьби за українську Україну. Такими датами для українців є 22 січня 1918 і 1919 років, пов'язані з IV Універсалом УНР і Актом злуки всіх українських земель.
22 січня в Україні святкується як День Соборності та Свободи (22 січня 1919 року відбулася історична Злука українських земель в одну Українську державу).
Проте Злука б не відбулася без першого в новітній історії проголошення незалежності України IV Універсалом Центральної Ради УНР 22 січня 1918 року. Саме тоді після тривалого періоду поневолення незалежність України була відновлена і її визнали 42 країни світу (включаючи більшовицьку Росію), в яких були відкриті дипломатичні представництва УНР.
Проголошення незалежності відбувалося під грім гармат - на Київ наступали більшовицько-російські орди Муравйова, проти яких через тиждень виступив Студентський курінь і був розбитий під Крутами.
У самому Києві тривали бої – на заводі «Арсенал» під впливом більшовицької пропаганди розпочався антиукраїнський заколот.
Проголошення IV Універсалу ознаменувало завершення еволюції українського національного руху від автономізму-федералізму до самостійництва, до повного розриву з Росією. У цьому якраз полягає найбільше значення цього державотворчого акта, який давав гасло, що могло об'єднати антибільшовицькі національно-демократичні сили, і ставав межею між автономістичним та самостійницьким етапом діяльності Центральної Ради. IV Універсал УНР був прийнятий не з тактичних потреб часу, бо вимоги політичної самостійності не було у програмах українських партій, які мали більшість у Центральній Раді. Але IV Універсал було прийнято в момент, коли кульмінаційна точка розвитку революції була вже позаду, коли революційна ініціатива і підтримка мас і т. п. вже йшли на спад.
Взагалі проголошення IV Універсалом самостійності України саме на початку 1918 р. в якійсь мірі є закономірним, адже саме тоді, користуючись ослабленням російського імперського центру, проголосили свою самостійність Литва (грудень 1917 р.), Естонія і Латвія (лютий 1918 р.), Білорусія (березень 1918 р.), Вірменія і Грузія (травень 1918 р.) та інші.
Кульмінацією національно-визвольних змагань українців стало 22 січня 1919 р. — День злуки УНР і ЗУНР. Уже практично з першого дня утворення Західноукраїнської Народної Республіки між урядами УНР і ЗУНР проводились переговори про втілення ідеї соборності.
Незабаром 36 галицьких делегатів виїхали до Києва на урочистий Акт злуки, приурочений до першої річниці проголошення самостійності України. Морозного дня 22 січня 1919 р. святково прибраний Софіївський майдан у Києві заповнили десятки тисяч киян і військовиків, духовенство, численні гості. О 12 год. над колонами пролунало «Слава», прозвучав національний гімн. У присутності іноземних дипломантів держсекретар закордонних справ ЗУНР Л. Цегельський оголосив грамоту — ухвалу УНРади і передав її голові Директорії В. Винниченку. У відповідь член Директорії Ф. Швець зачитав Універсал уряду УНР, в якому, зокрема, зазначалося: «Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина незалежна Українська Народна Республіка...». Століттями розірваний український народ визволився з неволі і возз’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.
День 22 січня 1919 р. був одним із найпрекрасніших моментів нашої непростої, нерідко трагічної історії, назавжди залишившись у пам'яті українського народу як свято Соборності України. Але до справжнього об'єднання справа так і не дійшла. Вже через кілька днів після проголошення злуки Директорія під тиском московської орди змушена була покинути Київ.
День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель.
Січень 1919 р., Галичина. 5 січня 1919 р. головне командування у Варшаві кинуло на галицький фронт нові сили, 8 січня почався польський наступ. Його було відбито, але безуспішними виявилися наступи українських військ на Львів (27 грудня 1918 p., 2 та 11 січня 1919 p.). Столицю Західноукраїнської Народної Республіки після втрати Львова було перенесено до Тернополя, а згодом до Станіслава (нині Івано-Франківськ).
22 січня 1973 р. у Чорткові на Тернопільщині гурт молоді під керівництвом Володимира Мармуса вивісив жовто-сині прапори (за що хлопців ув'язнили у концтабори).
22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.
22 січня 1990 р. Мільйони українців вишикувалися в живий ланцюг, що з’єднав Київ і Львів. Вони відзначали День Соборності, День своєї української єдності та свободи.
21 січня 1999 р. відповідно до Указу Президента України № 42/99 День Соборності був закріплений на законодавчому рівні суверенної держави. Потім, 30 грудня 2011 р., відповідно до Указу Президента України № 1209/2011 під назвою «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят», День Свободи, який раніше відзначався 22-го листопада був об’єднаний з Днем Соборності і свято набуло свою нову назву - «День Соборності та Свободи України».
Слава Соборній Україні!
Поділитися:вологість:
тиск:
вітер: