Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

У Малині виявили колаборантку

13.06.2013
Житомирщина

Книгу дитячого письменника з Коростеня видадуть у Франції


Коли відомий український дитячий письменник Віктор Васильчук, перебуваючи в чорнобильській зоні, зустрівся з покинутим собакою, він, мабуть, і не сподівався, що той стане героєм його однієї з найкращих книжок. Та й не очікував автор, що кудлатий залишенець з`явиться незабаром у його рідному Коростені…

Це було в далекому 1989 році. З тих пір оповідання, присвячене «братам меншим», які загинули в пащі чорнобильського монстра, пережило вже кілька видань. Книгу про Бучу (так назвав Віктор свого героя) добре знають не тільки в школах міста, але й за його межами.

Скажімо, житомирянка Оксана Кавун переклала її англійською мовою. А відома журналістка, поетеса і прозаїк Тамара Гордієнко із Севастополя зробила це російською. Відтепер, зайшовши на популярний сайт Міжнародної спілки письменників та Конгресу літераторів України «Свой вариант», можна знайти цей неповторний твір.

В 2012-му році доповнене і перероблене видання під назвою «Чорнобильські поневіряння Бучі» побачило світ у тернопільському видавництві «Богдан-Навчальна книга». Цьогріч – у 80-тисячному Чернігівському обласному тижневику «Гарт».Та це ще не все…

Цього року у травні Віктор Васильчук побував у Франції, де збирав матеріал для нової книги про цю надзвичайну країну. Тут він побачився зі своїми давніми друзями і шанувальниками. Дав інтерв`ю одній із найстаріших та найтиражніших газет «La Tribune-le-Progres». Під час однієї із зустрічей йому повідомили, що книгу «Чорнобильські поневіряння Бучі» закінчують перекладати французькою мовою. Відтак надійшла пропозиція презентувати її український варіант в школі містечка Bourg-Le-Comte (Бур-ле-Комт).

– Це було справжнім досить неочікуваним сюрпризом, – ділиться Віктор Васильчук, – я навіть не повірив спочатку, але директор школи Елоді Дешарм приязно усміхнулася і підтвердила, призначивши день і час… Проте я швидко заспокоївся, бо в мене був свій перекладач, моя донька Юлія.

Коли я прийшов до цієї школи, приємно здивувався надзвичайній дисципліні, охайності і системі освіти. На зустрічі були дітки шести-восьми років. Мою розповідь слухали чемно й уважно, не перебивали з годину, але в кінці засипали запитаннями. Запитували, як пишу, коли, чому пишу про тварин, де знаходиться Україна, що таке Чорнобиль.

У свою чергу французькі діти повідали про своїх домашніх улюбленців, а насамкінець поросили, щоб їхні імена я написав українською мовою. Це було дуже зворушливо…

Що ж, сподіватимемося, що невдовзі згадана і презентована книга побачить світ ще й у французькому виданні.

Джерело: Вечірній Коростень

 

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація