Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Кордони ЄС для українців залишаться закритими

10.03.2015
Житомирщина

Віктор Васильчук - досвідчений казкар з єством дитини


Людина і казка… Що закодовано у цьому словосполученні?

Кожному своє: дитячий спомин, дива природи, фантастичні образи, які демонструють тяжку, але таку яскраву перемогу добра над злом.

Це – мудрість пращурів, певний геном свободи волі, що одвічно живе простим сюжетом. Людина і казка – книжка в руках матері, лагідний голос батька, автор, котрому до снаги навчити дитину бачити красу простору, розуміти світ у всіх його формах.

Людина казки, у нашому випадку – Віктор Васильчук, творчий вечір якого відбувся 7-го березня в Коростенській центральній бібліотеці.

Прибули сюди цього дня земляки, друзі, рідні, колеги письменника і журналіста, літературно-мистецька студія «Древлянка», жіночий клуб «Стиль життя», керівники міста й району, жіноча рада, представники місцевого самоврядування.

Міський голова В. Москаленко, привітавши ювіляра, вручив йому орден «За заслуги перед Коростенем», а заслужений діяч мистецтв України, поет і прозаїк В. Довжик, виконав доручення голови НСПУ М. Сидоржевського і передав найвищу нагороду письменників України – медаль «Почесна відзнака» – за особливі досягнення у літературній творчості та за вагомий внесок у відродження духовності та культури українського народу.

У свою чергу ювіляр презентував першу виставку власних художніх полотен, нову книжку «Казки від дяді Віті» та власноруч написаний… романс. Вітали його також найвдячніші читачі – діти.

На щедрих літературних теренах України не так багато митців, які цілковито присвячують себе служінню дитині. І це не дивно, оскільки писати для дітей – титанічна праця, зачасти безпідставно непрестижна, така, що не отримує грантів на розвиток чи державної підтримки. Автори самостійно шукають джерела фінансуванні власних видань, порою просто економлять на родині, аби дати можливість дітям пірнути у світ фантазій, з глибоким змістом доступної науки.

Саме так і чинить Віктор Борисович. Жодного разу він не прийшов на зустріч до школи, дитсадка без тісненької купки книжок, які за лічені хвилини оббігають десятки дитячих рук, проникаючи, на початку, у розумом барвистими ілюстраціями. Це вже за день-два пройде обмін казками, розпочнуться перші обговорення сюжету. Настануть фіксації образів, фактів життя тварин, людей, цілих вигаданих держав, де живуть персонажі, які обов’язково несуть ази природничо-суспільного устрою. Яким би не був твір Віктора Васильчука, він неодмінно містить виховний та розвивальний зміст. Кожна перша казка, оповідання – методична доктрина дохідливих знань для малюка, що тільки почав розуміти слова рідної мови, для дорослих – беззаперечний посібник, помічник у відповідальному процесі введення дитини в життя.

Десятки років Віктор Борисович безвідмовний соратник Коростенської освіти. Будь-то Школа журналістики, чи творча зустріч, висвітлення подій з життя закладів, чи засідання Клубу «Анна-Марія» за темою гендерної освіти – він завжди знаходить на все час, відповідні доречні слова, простір на шпальтах «Вечірнього Коростеня». Без підтримки Васильчука-журналіста Україна не мала б розвивального журналу для дошкільнят «Аллочка-дошколярочка», не було б тієї глобальної реклами діяльності працівників дошкільної освіти, яку місто отримало з друком та поширенням в області періодичного видання.

Завдяки Васильчуку-письменнику коростенська творча молодь має змогу випробовувати літературний талант під час проведення щорічного Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на покрову».

Саме від «Літератури свіжого повітря» народилася ідея видання школярської збірки поезії та прози. Неоціненна опора розвитку мистецького хисту у підлітковому віці є усвідомленням власної неповторності та значущості, яку дають перші публікації. Не було випадків (і не може такого бути взагалі), коли б Віктор Борисович відмовився допомогти дитині у творчому пошуку самовираження. Сотні маленьких письменників йдуть за порадою до Васильчука, бо знають – їх буде почуто, їх буде сприйнято такими, як вони є. А ще юне дарування, того ж конкурсу «Просто на Покрову», стоятиме разом з метрами Української сучасної літератури на одній сцені. Чи більшого треба для шко-ляра, котрому так хочеться доторкнутися висот майстерності?

Письменник має чимало нагород, премій, відзнак, але найвагоміший його здобуток – визнання і повага, потреба його творчості, ідей, допомоги освітя-нам і батькам, всьому Коростеню, допоки стоятиме місто на камені. Феномен Васильчука криється у не втраченій з часом властивості єства – вмінню по-дитячому дивуватися сущому факту чи події, брати з прийдешньої й наступної хвилини щось таке, що змушує шукати й знаходити відповіді на власні запитання. Віктор Борисович – приклад для наслідування, людина казки, а казки ніколи не губляться в житті.

Оксана ГЕРАЩЕНКО.

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація