Очима подорожнього: «Радомишлян хотіли затягнути у Малинський район. Фото»

Лицом к лицу
Лица не увидать.
Большое видится на расстоянье.

Подорожній радомишлянин роздивися не зашореним оком Малин та написав про це в Інтернет-газеті «Мій Радомишль».

«На днях, після декількарічної перерви, довелося побувати у Малині. Короткочасний візит не дав змоги побачити все місто. Але таки залишився якийсь гіркуватий осадок. Малин присів з благоустроєм, акуратністю, охайністю, яка зазвичай була притаманна місту у минулі роки» — йдеться у дописі.

Далі пряма мова:

Їх хвилювання цілком зрозуміле. Адже втрачати було і є що. Вже в найближчому майбутньому з втратою статусу міста обласного підпорядкування та райцентру казна Малина не дорахується величезних бюджетних преференцій, а це у свою чергу загальмує вирішення багатьох соціальних питань на теренах Малинщини.

Варто нагадати, що упродовж травня - червня поточного року малинчани спільно з діючими нардепами двічі провели публічні зустрічі з активом нашого району та депутатами обласної, районної, сільських та міської рад на яких переконували радомишлян у доцільності збереження Малинського району та спробували знайти їхню підтримку.

Для чого? Щоб розкрутити питання свого порятунку перед Кабміном та Комітетом ВР, обіпершись на наявність протестних настроїв спущеній зверху формулі адміністративного поділу Житомирщини серед мешканців Малинщини та Радомишльщини.
Утім з того нічого не вийшло.
У Радомишлі думаючі голови добре знають економічний та бюджетний ресурс Житомира, куди незабаром увійде Радомишльський район, у порівнянні з Малином, та воліють радше приєднатися до багатшого, а ніж до бідного під гаслом «Пролетарі - єднайтеся».

На завершення.

На днях, після декількарічної перерви, довелося побувати у Малині. Короткочасний візит не дав змоги побачити все місто. Але таки залишився якийсь гіркуватий осадок. Малин присів з благоустроєм, акуратністю, охайністю, яка зазвичай була притаманна місту у минулі роки.

Вже при в’їзді ріжуть очі давно нефарбовані огороджувальні конструкції мосту ( стан якого мав би бути візитівкою), іржаві прогони та стовпчики стальних відбійників.

Біля дорожніх бордюр – нашарування піску, бруду, яке місцями вже встигло зарости бур’янами. Вочевидь, бозна коли тут були з лопатами комунальні прибиральники, чи автомобіль з механічною щіткою.

Короткочасна зупинка по справах на центральній вулиці Т.Шевченка, всього за якусь сотню метрів від самісінького центру і ….пейзаж не властивий для колишнього доглянутого Малина.

У вибоїнах та тріщинах дорожнє полотно та тротуар, пил та пісок вже зрівнявся з бордюрами, не обкошені узбіччя, бур’яни.

Не станемо стверджувати. Можливо це крапля дьогтю у бочці меду - на інших вулицях, територіях інші, кращі порядки.

Але погодьтеся, відомча належність мосту, доріг, що пересікають місто, не можуть бути причиною такого їх стану.

То ж правильно вчинили радомишляни чи ні – покаже час. Але перш чим кликати сусідів до приєднання потрібно навести лад у себе.

У Радомишлі своїх понад 130 вулиць, понад 700тис. кв.м.доріг і тротуарів і проблем, які сивою бородою тягнуться ще з часів СРСР, теж вистачає.

Але про міст через Тетерів, відрізки вулиць, що тягнутьсь радіально від центральної частини міста - Велика та Мала Житомирська, Міськради, Присутственна, Старокиївська, Русанівська, 40-років Перемоги, Карпенка, Вокзальна, та інших, теперішній мер Влодимир Тетерський, міська влада та комунальники таки дбають.

 ***