Петиція до градоначальника: прошу перейменувати…

 Іронічне есе та серйозні запитання

Прошу перейменувати Малинський міський парк культури і відпочинку імені Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая у Парк пам’яті і скорботи імені Олексія Шостака.

До чого тут Олексій Шостак?

Вважаю, що він є родоначальником нового напрямку монументалістики в Малині — «Хочу так — так і буде». Хіба два камені на Соборній не доказ?

До того ж він був членом асоціації «Для друзів – порішаємо, для інших – закон».

Але зараз не про Шостака, хоч один раз згадаємо.

Почнемо огляд.

Одна колишня назва чого варта — парк імені Ленінського комсомолу, який герой 6 разів (по кількості орденів).

На вході меморіал героям Малинського партійно-комсомольського підпілля. Й атрибуту «партійно-комсомольського» він позбувся у 2016 році.

Далі Алея слави. Що тут сказати — це Пантеон загиблих: три сотні метрів скорботи, які виводять на ще одне сумне згадування — пам’ятник афганцям.

Повертаємо ліворуч.

Бачимо пам’ятний знак Героям Небесної Сотні.

До слова, оновлений фонтан також навіює тихий смуток — чорний мармур, синювате світло.

Сумний фонтан

Зупинимося біля пам’ятного знаку Небесної Сотні. Де тут пам’ять? Несвідомі громадяни утворили променадну зону, а у свята ставлять торгові ятки та ще й смажать шашлики. Чи не яскравий приклад, щоби це все заборонити?

Йдемо далі, на іншу сторону ставків.

Пам’ятник невідомому солдату, могила Васі Мелещенка, пушка на постаменті, Курган слави. Який у цьому парку може бути відпочинок? Ви ще дискотеку організуйте…

Повертаємося через інший місток.

Саме тут Шостака згадаємо. Якось Олексій Григорович намагався ставки чистити, і схоже йому благодійники подарували купу відходів гранітного виробництва, і не якогось там, а саме ритуального. Привезли й вивалили на береги ставу декілька десятитонних машин. Цю «інсталяцію» трохи розгорнули туди сюди, але частки її так і залишилася нагадуванням живим — ніщо не вічне.

Камені смутку

А он, нещодавно, встановили хрест на недобудованій «пам’яті ленінському комсомолу», який герой 6 разів. Саме на тому фундаментальному фундаменті мали бути встановлені муляжі нагород комсомолу.

Тепер, кажуть, буде меморіал Героям України.

Така мала архітектурна форма з’явилася у парку

Що цікаво, від встановленого хреста йде алейка, яка за сотню метрів впирається іншим краєм у щойно збудовану хатинку сповідальню на три персони. Конфесійну приналежність поки не встановлено.

Встановлений хрест і цей заклад з’єднує мощена доріжка

Тож, де смерті, а де культура і відпочинок?

Ще раз прошу розглянути це питання, винести на всенародне обговорення, щоби цій царині смутку, міському парку, надати відповідну назву — Парк пам’яті і скорботи. Заборонити сміх, розпивання кави, демонтувати невідповідні елементи — дитячий та спортивний майданчики.

І на завершення серйозні запитання.

Невже в цьому наче достойному місті не знайдеться достойного місця для достойних людей?

Невже кращі місця треба розпродувати під комерцію, а пам’ять непоєднувано складувати, як на кладовищі?

Невже пан градоначальник і його свита не бачать гротескність цього дійства?

Невже цю тему треба перетворити на гру амбіцій та політичної доцільності?

І якщо новий мер не тінь Шостака, то мав би зупинити цей процес, оглянутися та подумати, і, можливо, прийняти непопсове рішення?

І цікаво, хто й кого переміг в цій історії?

Володимир НЕЧИПОРЕНКО