Час "Ч" - 1 липня 2016

«Навчіться керувати своїм будинком і ви навчитеся керувати містом. Навчитеся керувати містом – зможете керувати державою.» ©

 З 1 липня минулого року набув чинності Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Сам закон невеликий – всього 12 статей, але поряд з цим внесено дуже багато змін до інших законодавчих актів, зокрема до Земельного та Цивільного кодексів, Законів України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Одна з основних вимог закону - співвласники багатоквартирного будинку повинні самостійно визначитися з формою управління своїм будинком.

На вибір є два варіанти - або створити ОСББ, або спільним рішенням вибрати управителя.

При цьому управителем може бути лише юридична особа чи фізична особа-підприємець.

Якщо ж до 1 липня 2016 року співвласники не визначаться з формою управління будинком, виконком міської ради цього управителя їм призначить.

У когось є сумніви яке підприємство призначать управителем? Часу до 1 липня залишилося не так багато, а в місті, на жаль, зареєстровано всього 3 ОСББ.

Висновок: або мешканці багатоповерхівок не хочуть змін і готові далі терпіти комунальні знущання, ходити в ЖЕК, міськраду, отримувати відписки, обіцянки «виправити», «відремонтувати», «покращити обслуговування», або ж люди просто не знають, як керувати власним будинком, отримуючи якісні послуги за співмірну плату.

Консалтингова фірма «НОВО-КОН» розпочинає цикл статей про способи, форми та порядок управління багатоквартирним будинком.

Для початку декілька аксіом, які потрібно засвоїти кожному власнику квартири у багатоквартирному будинку:

       1. Ви і ніхто інший (ні ЖЕК, ні міська рада) є співвласниками всього спільного майна багатоквартирного будинку. І лише ви разом з іншими співвласниками маєте право розпоряджатися цим майном.

       2. Кожен співвласник, крім права розпоряджатися своїм майном, має обов’язок по його утриманню. На цей обов’язок не впливає чи у будинку три квартири, чи сто. Власники індивідуальних будинків самостійно утримують своє житло, ні на кого не перекладаючи свої проблеми, і заможних серед них – небагато. То чому мають відрізнятися від них, у плані відповідальності, власники багатоквартирних будинків?

       3. Якщо будинок не утримувати - він рано чи пізно зруйнується. І абсолютно не важливо, чи це руйнування почнеться з даху, який протікає, чи з підвалу, який залитий водою. Шкода буде завдана всім без винятку співвласникам, незалежно від того, де знаходиться квартира: на першому, останньому чи середньому поверсі.

       4. Утримання майна передбачає витрати. Коли людині потрібно щось зробити – вона, або робить це самостійно, або наймає сторонню особу і платить за її послуги певну грошову суму. При цьому діє один з основних законів економіки – попит породжує пропозицію. Це стосується також і житлового фонду.

Є прекрасне українське прислів'я, яке складається з двох слів: гуртове – чортове.

Те, що належить декільком, знаходиться під потенційною загрозою бути зруйнованим – тому що люди, на жаль, дуже часто нездатні між собою домовитись.

Всі знають стару байку про синагогу і необхідність принести по пляшці горілки та вилити її в загальний котел. Індивідуальна стратегія кожного полягає в тому, що, оскільки котел спільний і ніхто не перевіряє, що саме виливається з пляшки в цей котел – то можна принести воду чи ще щось, дешевше за горілку. Підсумок – всі в синагозі будуть тверезими, дуже злими й матюкатимуть одне одного: "Які всі жлоби, ну чому не міг хоч хтось, або декілька людей, принести, врешті-решт, горілку, а не воду!"

Це явище має наукове формулювання: "індивідуальні раціональні стратегії призводять до колективних ірраціональних результатів", та кидає виклик фундаментальній вірі в те, що люди – створіння раціональні й здатні досягти справедливого результату.

Якщо взяти за приклад створення ОСББ – всі знають, що є активісти, які охоче займаються колективними справами, є “болото”, і є люди, які тільки під загрозою виконавчої служби, яка прийде та зверне стягнення на їхній улюблений телевізор, можуть себе змусити заплатити стільки ж, скільки платять всі інші. І нічого тут не вдієш. Відсотки кожного з цих типів людей є стабільними для кожного соціуму, і з цим просто треба змиритись, тому що навіщось природі це потрібно.

Як відомо, з підводного човна нікуди не подінешся.

Набір сусідів-співвласників конкретного будинку – це даність, з якою треба змиритись. Можна, звичайно, втекти з конкретного “підводного човна” та купити квартиру в іншому будинку, але – переселення коштує неабияких витрат! А що в підсумку? Зовсім не факт, що набір сусідів-співвласників в новому будинку хоч чимось якісно відрізнятиметься від “старого” набору!

Отже, логіка та здоровий глузд підказують, що доведеться або тікати в ліс і жити зовсім самотньо, або... таки шукати шляхи до порозуміння з тими сусідами, які волею долі є співвласниками саме цього будинку!

У наступних статтях ми розкажемо про досвід наших сусідів естонців, а також про правила, форми та способи керування спільним ресурсом, яким є багатоквартирний будинок.

Директор ТОВ «НОВО-КОН»
Віталій Семенюк