Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

У Малині «Майбутнє» в чиїйсь руці

29.06.2017
Житомирщина

«Щоб галузь працювала нормально, потрібне кількавекторне фінансування»


У статусі начальника управління охорони здоров’я облдержадміністрації М.П.Суслик працює менше місяця. Пройшов уже 27­річний шлях у медицині. За спеціальністю Микола Петрович — хірург, за посадами ряду останніх років — організатор охорони здоров’я.

Починав лікарем-­хірургом цехової лікувальної дільниці поліклініки № 2 у Житомирі, успішно піднімаючись, завдяки професіоналізму й досвіду, фаховою драбиною. Перед нинішнім призначенням обіймав посаду заступника головного лікаря з хірургічної допомоги обласної клінічної лікарні ім. О.Ф.Гербачевського.

Під час зустрічі напередодні Дня медичного працівника попросила нового керівника служби здоров’я області поділитися баченням тих проблем, які нині хвилюють і медиків, і пересічних громадян.

— Миколо Петровичу, перші дні роботи в новій іпостасі у вас, з усього видно, дуже насичені: прийом колег і мешканців, телефонні дзвінки, участь у заходах, зустрічі з керівниками органів влади області... Чи не надто втомлює такий напружений ритм?

— Щодо ритму — то він у мене такий по життю, розкачуватися, де б не працював, не доводилося: не той фах, не та служба. До того ж, перший керівник має не лише пристосовуватися до нової роботи, а й вносити прогресивні зміни.

З іншого боку, завжди є якісь залишені проблеми, котрі заразом усі не вирішити. Тому часто треба виділяти найголовніші. Хоча в охороні здоров’я, зауважу, другорядних — узагалі немає. Коли, скажімо, в інших галузях ще можна допускати, як мовиться, черговість розв’язання певних питань, від цього втрати можуть бути невеликі, то в нашій — ніяк. Адже мова йде про найдорожче — здоров’я людей. Обов’язково слід враховувати, що розвиток змін у медичній службі має бути еволюційним. Адже протягом історії людства всі пробували поліпшити якість життя, вносячи свої погляди, пропозиції. Можливо, ці мої міркування здадуться дещо філософськими. Але ж не випадково, мабуть, нині з’явилися такі поняття, як філософія ідей, поглядів, філософія розвитку в різних сферах життя.

— З вашого професійного шляху видно, що ви були тісно пов’язані з хірургією. То ким ви себе більше відчуваєте — хірургом чи організатором охорони здоров’я?

— Не приховую, що перевагу завжди віддавав лікарській практиці. За 28 років служби в медицині за будь­яких обставин не полишав практичної діяльності. По можливості, й тепер хоча б трішки займатимуся хірургією. Бо це — моє покликання, моє життя. Не хочеться перетворюватися на суто чиновника, щоб бачити проблеми охорони здоров’я не зверху, а й знизу.

— Про реформу в охороні здоров’я нині не говорить, мабуть, лише дуже лінивий. Не на користь галузі й ці нескінченні зміни міністрів, кожен із яких ніби намагається щось зрушити, та не вдається...

— Те, що реформування галузі вкрай необхідне, заперечувати було б абсурдно. Нинішній стан її не задовольняє ні медичні заклади, котрі нерідко позбавляють самостійності, ні медиків — через зрівняйлівку в оплаті праці. Тим часом, правду не приховати, нерідко лікарі різняться й за фаховою майстерністю, й за навантаженням роботою. А оплата — однакова.

Безумовно, особливо не влаштовує теперішня медична допомога й громадян, які прагнуть, щоб була вона доступнішою.

Хочу наголосити: проблема — не в зміні керівників міністерства, хоча й ця нестабільність певним чином позначається на функціонуванні галузі. Головне ж, думаю, — у відсутності спадковості, передачі доброго з напрацьованого, щоб забезпечити на його основі подальший розвиток служби.

— Як ви сказали, нинішнім станом служби не вдоволені й самі медики. Але водночас (мала бесіди з досить поважаними лікарями) не всі сприймають, як мовиться, «на ура!» запропоновані міністерством зміни.

— Можливо, це видасться дещо дивним, але більше супротивників реформи — буде саме серед медиків, бо чимало хто з них — консерватори, а не реформатори.

Та зазначу об’єктивно, що все ж, незважаючи на різні кадрові та деякі інші катаклізми, наша галузь у порівнянні з рядом інших працює, в основному, стабільно. На жаль, це вдається часто саме за рахунок ентузіазму наших працівників. Бо бюджетне фінансування поки, м’яко кажучи, не влаштовує. Тим часом сфера здоров’я — надто об’ємна. Це — не лише діагностика й лікування, а й економіка, психологічний і соціальний статуси. Аксіомою є те, що здоров’я залежить багато й від рівня життя людини. Візьміть хоча б стреси, які часто переживає людина, особливо в наш непростий час. За ними шлейфом тягнуться гіпертонія, затим — інфаркти та інсульти.

— Реформа має декілька складових: зниження цін на ліки, розвиток сімейної медицини і, отже, піднесення ролі сімейного лікаря, страхова медицина, створення госпітальних округів. Наскільки знаю, поки похвалитися можна лише першою зі складових завдяки урядовій програмі «Доступні ліки».

— Так, ця програма в нашій області реалізується, без перебільшення, успішно. На виділені державою кошти найнеобхіднішими ліками забезпечуються хворі з серцево­судинною патологією, діабетом і бронхіальною астмою. Вже з 323 аптеками підписані угоди на відпуск таких ліків за рецептами лікарів. Там, де є співпраця між лікувальними та аптечними закладами, там і справи йдуть без жодних ускладнень.

Щодо страхової медицини, то спочатку потрібно прийняти закон про обов’язкове медичне страхування. Тоді й запрацює ця складова реформи — як один із векторів фінансування, бо на бюджетному поки, як мовиться, далеко не заїдеш.

— Нині дехто непокоїться, що за рахунок зменшення стаціонарних ліжок більше робитиметься ставка на амбулаторну допомогу. Чи не станеться тут якихось перекосів?

— Та ніяких, як ви кажете, перекосів не має статися. Медична допомога повинна бути наближена до людини. Тому основною й виступає первинна ланка. Пацієнт має звертатися до свого сімейного лікаря, котрий добре знає його, родину й здатен передбачити навіть причини можливого захворювання, маючи повний обсяг необхідної інформації про його здоров’я, в тому числі й на генетичному рівні.

Але, звичайно, такі зміни не стануться миттєво. Поки сімейна медицина розвивається й увага до сімейних лікарів (у тому числі й матеріальна — зарплата) збільшуватимуться. Спеціалізована допомога надається на вторинному рівні, високоспеціалізована — на третинному, обласними лікувально­діагностичними закладами, котрі мають бути інститутами такої допомоги сучасного рівня.

Є в нас для цього кваліфіковані фахівці, наші молоді лікарі нерідко вчаться й за кордоном, маємо досить успішних організаторів­менеджерів. Та бракує важливого — досконалої матеріально­технічної бази, яку можна розвивати лише за рахунок належного фінансування. Останнім часом, скажу з вдячністю, органи влади області, депутатський корпус значно більше уваги приділяють допомозі службі здоров’я. Свідченням тому є хоча б організація нових структур і придбання обладнання для обласної клінічної лікарні ім. О.Ф.Гербачевського, недавнє відкриття дитячого психоневрологічного відділення в обласній психіатричній лікарні № 1 та відкриття відділення лікування «чорнобильців».

Упевнений: щоб медична служба функціонувала нормально, потрібне тривекторне фінансування: бюджетне (невідкладна допомога та допомога дітям, пільговим і соціально менш захищеним категоріям); страхова медицина; приватна медицина (ті, хто має достатньо коштів, цілком можуть користатися її послугами).

— Чимало в кого з лікарів та й представників місцевих органів влади виникають певні запитання у зв’язку з утворенням госпітальних округів. Чи не занепадуть нинішні центральні районні лікарні, чи зможуть діставатися люди з сіл до віддаленої лікарні інтенсивної допомоги й чи вистачить фінансів на належне обладнання таких лікарень? До речі, й в окремих виступах депутатів на недавній сесії облради теж велася про це мова.

— Як відомо, розпорядженням голови облдержадміністрації та постановою МОЗ України на Житомирщині створено 4 госпітальні округи: Бердичівський, Житомирський, Коростенський та Новоград­Волинський. У їх центральних лікарнях надаватиметься різнопланова сучасна спеціалізована допомога, до чого нині вже триває підготовка. Планується, що функціонувати госпітальні округи розпочнуть із наступного року.

Щодо нинішніх райлікарень, то жодна не буде закрита. Вони надаватимуть допомогу першого чи другого рівнів інтенсивного лікування або планову. Тож пацієнти, як і раніше, при потребі зможуть вирішувати там свої проблеми зі здоров’ям.

Хотілося б бодай побіжно наголосити й на такому важливому аспекті. Ми реформуємо медицину, а не свідомість громадян. Кожен сам, це — однозначно, повинен, насамперед, дбати про себе. Адже відомо, що здоров’я дуже залежить від способу життя людини. Ну, а вже при збоях в організмі, певних патологіях, звичайно, на допомогу приходить медицина.

— Наближається ваше професійне свято. Що б ви хотіли побажати своїм колегам?

— Насамперед — здоров’я. А ще — благополуччя в родинах, гідної зарплати, творчих досягнень у роботі й поваги людей.

— Миколо Петровичу, дозвольте від імені редакції нашої газети щиро привітати вас і всіх медиків зі святом. Добра й щастя вам.

Джерело: zhytomyrschyna.zt.ua

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація