Ніна Петрівна Содоль першою із малинських факелоносців естафети олімпійського вогню Ігор ХХІІ Олімпіади по території Житомирської області прийняла естафету 10 липня 1980 року (44 етап). Передача відбулася в с.Озерне на в’їзді в Житомир зі сторони Бердичева.
Содоль (Марченко) Ніна Петрівна народилася 27 лютого 1944 року в с.Нова Гребля Бородянського району Київської області в багатодітній сім’ї, але це по паспорту. А фактично 29 лютого 1944 р. (рік мавпи), знак зодіаку – риби. Високосний рік, а це значить, що день народження можна святкувати лише один раз на чотири роки.
Освіта вища – закінчила Камянець-Подільський державний педагогічний інститут ім..В.П.Затонського (1969 – 1974) за спеціальністю фізичне виховання з присвоєнням кваліфікації вчителя фізичного виховання та звання вчителя середньої школи.
По закінченню війни сім’я переїхала до Малина.
До першого класу Малинської середньої школи №1 її відвела бабуся.
Як згадує Ніна Петрівна:
«У третьому класі до нас прибула молоденька вчителька фізкультури Марія Петрівна Мовчан. Фізкультура - це був єдиний предмет, з якого я одержувала постійно «5», хоча завжди ретельно виконувала домашні завдання з усіх предметів. Я полюбила Марію Петрівну, адже вона завжди ставила мене в приклад і це надихало бути завжди переможцем».
Перший спортивний успіх до Ніни прийшов у змаганнях районної Спартакіади школярів 1956 року, коли вона, будучи шестикласницею, перемогла у стрибках у висоту з результатом 140 см. З тих пір її постійно включали в команди з різних видів спорту, зокрема, з легкої атлетики (біг 100 м, 400 м, крос 3 км, стрибки у висоту та довжину, метання диска, списа і штовхання ядра); спортивних ігор (волейбол, баскетбол, ручний м’яч), а взимку – з лижного спорту.
В 1958 році вона переходить до восьмого класу середньої школи №4, яка відкрилася в мікрорайоні паперової фабрики в 1956 році. Тут вчителем фізкультури був Дмитро Пилипович Скуратівський.
В цей період фактично жодні змагання не проходили без участі Ніни Содоль.
У дев’ятому класі вона виграє першість з велоспорту на дистанції 15 км. та в складі збірної району бере участь в обласних гонках в Житомирі. І знову успіх – перше місце та виконання нормативу 1-го розряду. Ніна згадує:
«Школу нагородили двома гоночними велосипедами, а я перемогла на дорожньому «Україна», який мені купили на зароблені мною гроші (пасла худобу на скотобазі)».
Весною 1961 року, закінчуючи 10-й клас, Ніна виступає за команду паперової фабрики, яка була шефом середньої школи №4, на обласній Спартакіаді ДСТ «Авангард» серед підприємств, де серед дорослих та більш досвічених гонщиків займає третє місце, виконавши норматив кандидата у майстри спорту.
А взагалі, її запрошували до команд паперової фабрики з волейболу, баскетболу, легкої атлетики (біг 400 м, крос 3000 м), лижного спорту, кульової стрільби, багатоборства ГПО та шахів.
По закінченню середньої школи в 1961 році була прийнята на посаду старшої піонервожатої Слобідської восьмирічної школи, але вже наступного року переходить на роботу на паперову фабрику. Її від профспілкового комітету направляють до Харкова на тримісячні курси керівників танцювальних колективів, по закінченню яких працює в фабричному Будинку культури.
В 1969 році Ніна поступає на заочний факультет фізичного виховання Камянець-Подільського державного педагогічного інституту ім..В.П.Затонського. Пізніше переходить на спортивну роботу: влаштовується вчителем фізкультури в середню школу №4.
В грудні 1971 року вона затверджена головою районного комітету по фізкультурі та спорту. Потім була робота на посаді заступника директора Малинського СПТУ №6 і знову головою райспорткомітету.
В 70-80-роках в районі постійно проводилися районні спартакіади школярів серед середніх шкіл та неповних середніх шкіл (восьмирічних), спартакіади серед трудових колективів. Регулярними були змагання з волейболу серед жіночих і чоловічих команд, на яких спортивний зал завжди був переповнений вболівальниками, а також з важкої атлетики та гирьового спорту, з футболу «Шкіряний м’яч», інші.
Традиційно в травні місяці проводився легкоатлетичний крос на призи газети «Прапор Жовтня», при цьому призами забезпечувала редакція газети. Щорічно на базі лісотехнікуму проводився Міжнародний турнір з вільної боротьби на приз героя Малинського підпілля Павла Тараскіна, в якому брали участь спортсмени із Грузії, Азейрбаджану, Білорусії, Житомирщини, Вінничини, Хмельниччини тощо. Крім того, проводилися «обміни» спортивними делегаціями з Білорусії, Львову, іншими містами.
Слід відзначити, що майже на всіх великих (і не тільки) підприємствах Малина були посади інструкторів по фізичній культурі та спорту, що позитивно впливало на масовість спортивних заходів та їх результативність, оскільки команди району постійно брали участь в обласних змаганнях і були їх переможцями та призерами. В 1976 році район став переможцем обласної Спартакіади.
В 1980 році голова Малинського районного комітету по фізичній культурі та спорту Ніна Петрівна Содоль пронесла 10 липня Олімпійський вогонь Ігор ХХІІ Олімпіади по території Житомирської області, зокрема в с.Озерне на в’їзді в Житомир зі сторони Бердичева.
В подальшому, коли на базі райвиконкому було створено Малинську районну державну адміністрацію з червня 1992 року її призначають завідуючою відділом у справах молоді та спорту, а пізніше (1994) – завідуючим відділом в справах молоді та спорту при Малинському райвиконкомі.
На сьогодні Ніна Петрівна пенсіонерка, але як в пісні: вдома її старість не застане… вона постійно в дорозі і спортивна «закалка» допомагає їй на цьому нелегкому життєвому шляху.
Василь Степаненко,
заслужений тренер України,
учасник естафети Олімпійського вогню
Ігор ХХІІ Олімпіади (1980) по території Житомирської області
Фото із архіву Ніни Содоль
Кольорове фото із архіву Василя Степаненка
Поділитися:
вологість:
тиск:
вітер:
.png){kind=small}
