Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Стосовно Олексія Шостака суд зобов'язав слідство відкрити кримінальне провадження за невиконання судового рішення. ДОПОВНЕНО

18.07.2017
Малин

Малинські факелоносці Ігор ХХІІ Олімпіади – Василь Степаненко


Заслужений тренер України, відмінник освіти України, автор 10 друкованих робіт з фізичного виховання та діяльності спортивних шкіл, рецензент восьми посібників з фізичної культури і спорту, учасник естафети олімпійського вогню ХХІІ Олімпійських ігор по території Житомирської області, президент Громадської організації «Житомирська обласна незалежна федерація підводного спорту та підводної діяльності», правозахисник – член Міжнародного товариства прав людини – Українська секція з 1996 року.

Закінчив Київський державний інститут фізичної культури, дворічний народний університет робочих кореспондентів при газеті «Вечірній Київ».

Тренер-викладач зі спорту вищої категорії, вчитель фізичної культури вищої категорії, «старший вчитель».

Народився 06 червня 1954 року в с.Українка Малинського району Житомирської області. Пізніше сім’я переїхала до смт.Гранітне, де працювали батьки на Щебзаводі №31.

В 1961 року пішов до першого класу Гранітнянської восьмирічної школи, яку закінчив в 1969, та поступив до Київського будівельного технікуму транспортного будівництва.

Памятним був 1968 рік, коли команда із Гранітного, в складі якої я грав, стала переможцем районних змагань «Шкіряний м’яч».

Розпочав займатися легкою атлетикою після 7-го класу в ДСТ «Локомотив» у тренера Віри Самуїлівни Крепкіної, чемпіонки ХІІ Олімпійських ігор зі стрибків у довжину з розбігу (Рим – 1960). По вихідним їздив електричкою на тренування до Києва, а між ними тренувався самостійно по складених планам.

Під час навчання в технікуму (1969-1973) постійно брав участь в змаганнях різного рівня з легкої атлетики, легкоатлетичного кросу, багатоборства ГПО, неодноразово ставав переможцем та призером першостей Південно-західної залізниці, міської першості ДСТ «Локомотив», входив до десятки кращих легкоатлетів на юнацьких змаганнях УкрРади ДСТ «Локомотив» на дистанціях 400 і 800 м. Був третім призером з бігу на 2000 м з перешкодами серед юнаків Київської області.

В 1973 році був призваний до лав збройних сил. Служив під Ленінградом та в Карелії. В армії був призером лижних бригадних змагань, брав участь в Чемпіонаті залізничних військ Радянського Союзу з лижного спорту.

Після служби в армії повернувся до Малина. Працюючи з грудня 1975 року майстром виробничого навчання в Малинському СПТУ-6, а пізніше інженером-технологом в Малинській райсільгосптехніці, постійно виступав в районних та обласних змаганнях з легкої атлетики (біг на середні дистанції та десятиборства), легкоатлетичних кросів, літнього та зимового багатоборства ГПО, лижних гонок, малокаліберного біатлона, де неодноразово ставав переможцем та призером цих змагань.

З 1978 р. по 1984 р. працював майстром виробничого навчання Житомирського обласного учбово-курсового комбінату (був його представником при Малинській райсільгосптехніці та займався підготовкою і підвищенням кваліфікації кадрів масових професій для колгоспів та радгоспів Малинського району), паралельно був інструктором-методистом з фізичної культури і спорту райсільгосптехніки.

Команди підприємства були постійними учасниками та переможцями чи призерами змагань Малинського району з різних видів спорту.

В 1980 році Степаненко В.С. переміг відразу на двох дистанціях легкоатлетичного кросу 1000 м і 3000 м на районних змаганнях на призи газети «Прапор Жовтня».

Як одному з кращих легкоатлетів району та організатору спорту він був рекомендований кандидатом у факелоносці естафети олімпійського вогню Ігор ХХІІ Олімпіади по території Житомирської області від Малинського району та проніс олімпійський факел 11 липня 1980 року в кінці населеного пункту с.Кочерів на трасі «Житомир – Київ».

В 1984 році переїхав до Києва, де влаштувався вчителем фізичної культури середньої школи №127 м.Києва (по 1991 рік). Він постійно організовував команди для участі в міських змаганнях, в тому числі і пішохідного туризму та спортивного орієнтування, де його підопічні неодноразово ставали переможцями та призерами змагань в окремих видах. Крім того, як керівник та тренер водив групи школярів 5-11 класів в туристичні походи по Криму, Карпатах, Білорусії, Київської області.

В 1985-1986 роках працював методистом лабораторії фізичного виховання Республіканського учбово-методичного кабінету Міністерства освіти України, де займався підготовкою методичних матеріалів з фізичної вкультури і спорту, вивчав та розповсюджував досвід роботи з фізичного виховання школярів та дошкільнят, що знайшло відображення в матеріалах, опублікованих у всесоюзному журналі «Фізична культура в школі» і «Спортивній газеті», в тому числі і досвід вчителя фізкультури Українківської середньої школи Малинського району Анатолія Мартинчука (1986 р.).

В 1990 році був обраний депутатом Дарницької районної ради народних депутатів м.Києва. Одним із напрямків передвиборчої програми було відкриття в Дарницькому районі спортивної школи, яка і була відкрита вже з 1 вересня 1990 року, директором якої став Степаненко В.С. Відкривалася спортшкола як звичайна ДЮСШ, але вже через чотири роки отримала статус «спеціалізована» - Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву № 19 м.Києва з ігрових видів спорту, плавання в ластах та художньої гімнастики (скорочена назва «СДЮШОР №19») з видами спорту: баскетбол, волейбол, бейсбол (софтбол), футбол, плавання в ластах, художня гімнастика, боротьба дзюдо і самбо. За 13,5 років його роботи в спортшколі підготовлено 27 майстрів спорту України міжнародного класу та більше 50 майстрів спорту України з підводного спорту, баскетболу, бейсболу, художньої гімнастики, дзюдо, самбо, софтболу тощо.

Більше 30 учнів-спортсменів ставали переможцями та призерами Чемпіонатів світу, Європи, Кубків Європи з підводного спорту та бейсболу.

Збірні команди України, до складу яких входили виключно вихованці СДЮШОР №19, зайняли друге місце в Чемпіонаті Європи 1994 року з плавання в ластах серед юніорів (м.Балатонфузфо, Угорщина) та третє в Чемпіонаті Світу 1995 року з плавання в ластах серед юніорів (м.Братіслава, Словаччина). Команди спортшколи також ставали переможцями Кубків Європи серед клубних команд з плавання в ластах (м.Валанс, Франція, 1994) та марафонських запливів у ластах (м.Терлічко, Чехія, 1995).

Команди СДЮШОР №19 також виступали в Чемпіонах України різних років серед команд вищої та першої ліги з жіночого баскетболу («Дарничанка»), бейсболу («Трансатлетік»), софтболу, жіночого футзалу («Дарничанка»). Кращим результатом відділення футболу є третє місце в Клубному чемпіонаті Києва сезону 1995-1996 років після «Динамо» Київ і «Зміна-Оболонь». Клубний залік – це результати виступів шести команд різних вікових категорій.

Вихованці спортшколи постійно входили до складу збірних команд України (юнацьких, юніорських, національних) з підводного спорту, баскетболу, бейсболу. Більше 20 спортсменів було передано до Футбольного клубу «Динамо» Київ, а вихованець відділення футболу спортшколи Олександр Кучер виступає за «Шахтар» Донецьк, є переможцем Європейського Кубку.

В подальшому працював юрисконсультом Об’єднаної спілки споживчих товариств Київської області (2005-2006) і районних споживчих товариств Київської області (2006-2011), а також заступником голови правління споживчого товариства з організаційної і кадрової роботи та юридичних питань (2007-2009); заступником директора Товариства з обмеженою відповідальністю з організаційної і кадрової роботи та юридичних питань (2009-2010).

З 20 червня 2011 року – директор Малинського міського центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх», але це вже зовсім інша історія.

 

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація