ГОЛОДОМОР - страшний запланований злочин проти мільйонів українців

Немов в об`явленні Івана Богослова поглинуто біблейну третину нашої душі, нашого роду , нашого життя , нашої пам`яті...

Розпочалась сучасна українська трагедія з окупації нашої землі північним сусідом військом тих , хто не хотів працювати, а тільки грабувати і вбивати. Найлегшою поживою для них були українські села. Не всі селяни без опору йшли до своєї загибелі. Були тисячі повстанських загонів які брали зброю та ставали на захист селян. У нас на Житомирщині це були загони Соколовських, атаманши Марусі з Горбуліва, Лисицького, Мордалевича, Гарася та інших. Пройшов по нашим землям і другий зимовий похід повстанського війська в 1921 р.

Щоби підірвати соціальну базу повстанського руху більшовики вдалися до голодомору 1921 - 22 років, який був дієвою репетицією перед голодомором 1932 – 33 років, коли придушувався опір хлібозаготівельному грабунку та примусовій прискореній колективізації.

Голодомор був свідомо підготовлений як каральний захід. У наказах називався «масовою операцією проти класового ворога».

Заводились, так звані, «червоні дошки» сіл - передовиків та «чорні дошки» сіл -боржників, які не виконували планові показники по хлібограбунку.

Постановою Київського обкому до «чорної дошки» був внесений Малинський р-н.

Вся Україна потрапила у пащу більшовистських канібалів. Від українців забрали все, залишивши тільки їм право на пекельну зиму та жахливу голодну смерть.

Виснажені люди втрачали розум і вдавались до трупоїдства і людоїдства.

Щодоби у пік голодомору вмирало 25 тисяч людей. Хто ще не вмирав, волаючи про порятунок, того добивали вилами, сокирами, штиками, шаблями, або ж закопували ще живими. І це на місцях здебільшого робили не тільки заїзджі уповноважені від влади людожерів, а місцеві виродки ,які за 100 грамів хліба наймались у похоронні та санітарні команди.

У моєї бабусі, Наталки Мельниченко, яка проживала тут біля старого міського цвінтаря, було 11 дітей. Один загинув на фронті, один ще дитиною мучився у німецькому концтаборі, але п`ятеро зі старших залишились померлими тої зими червоного люцефера 32 – 33 рр .

Окупанти завжди залишали і залишають досі нам долі мерців, злиднів і рабів привласнуючи все наше собі та і далі чинивши проти нас геноцид.

Сталін при своєму житті намагався знищити селян. Не вдалося ! Але вдалось його послідовникам, які в цей час добивають ті села яких ще трохи залишилось.

Чи усвідомлюємо ми вагу цих трагічних мільйонних втрат? «Свобода» , її партнери по опозиції та ті що в оселях запалили свічку - Так !

Кожна свічка в Україні повинна попередити неукраїнську владу про те , що ми будемо чинити опір, аби таких трагедій на нашій землі більш не було !

Ми не не вважаємо людину українським президентом, яка офіційно заперечила на засіданні в ПАРЕ голодомор в Україні як геноцид українського народу, ховаючи злочинців і іх людожерну ідеологію від Конвенції ООН по запобіганню злочину геноциду і покарання за нього.

Ми не вважаємо партії які не проголосували у Верховній Зраді за вшанувавання 80 -річниці страшного геноциду мором українців комуністичною партією і різними нелюдями які в тому їй допомагали. Комуністична партія і Партія Регіонів підтвердили свою ворожість до українців та байдужість до десятків мільйонів українців яких їх надхненники поклали і кладууть у сиру землю.

Я, хочу наголосити на тому, що з найчорнішої безодні наша нація здатна повернути своє світло і сотворити диво на власне щасливе життя на Богом нам даній землі.

Вічна пам`ять мільйонам невинним убієнним голодомором- геноцидом !

Сили, Віри, Духу, Волі , Смиливого опору проти антиукраїнської влади, Впевненості у боротьбі за власні права достойно жити на власній землі !

Хай Бог допомагає нам живим, а Надія нас ніколи не покидає !

Будьмо разом! Разом ми Сила!

В суботу, 23 листопада 2013 року, активісти Малинської міської ПО ВО "Свобода" вшанували жертв голодомору о 12 годині дня біля відповідного пам`ятника жертвам голодомору в районі залізничного вокзалу.

Голова Малинської міської ПО ВО "Свобода Василь Федоренко