Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Як працюють реферальні програми криптобірж: маркетинг в цифровому секторі

4.09.2013
Малин

Сучасник: Анатолій Мельник - директор Малинського районного Будинку культури


Молодечої енергії, почуттю гумору, умінню спілкуватись із людьми, знаходити компроміси у тяжких життєвих ситуаціях варто повчитись у директора Малинського районного Будинку культури Анатолія Петровича Мельника.

Народився русявий хлопець у простій сільській родині техпрацівниці Нововороб'ївського ФАПу Лідії Сергіївни та тракториста місцевого колгоспу Петра Михайловича 16 червня 1968 року.

- З дитинства полюбляв, як усі сільські хлопці, грати на полі у м'яча, а улюбленим заняттям взимку було ганяти клюшку по товстому льоду на ставку, - розпочав розмову Анатолій Петрович. З четвертого класу зайнявся танцями, які вчила вчитель англійської мови Наталія Йосипівна Поплавська. Вперше станцював чеську польку на одному зі шкільних концертів. Хоча це заняття і незвичне для хлопців, але мені було дуже цікаво і я не полишаю його все життя.

Після закінчення дев'яти класів Нововороб'ївської школи, Анатолій нікому нічого не сказав і поїхав поступати до Суворовського училища, яке тоді і зараз є дуже популярним серед хлопців. – Постійна муштра, нічні чергування, посилена спортивна підготовка, на волелюбного з дитячих років хлопця вплинула негативно, - продовжив Анатолій Петрович. Вдома я був уже через тиждень такого «навчання». Після закінчення 1985 року школи, проступив на фізико-математичний факультет Житомирського педінституту імені Івана Франка. Два роки служив у лавах Радянської армії, писарем управління штабу першої танкової армії у місті Дрездені (Німеччина). Вуз закінчив 1992 року.

На все життя відкарбувались у пам'яті Анатолія Петровича студентські роки. На першому курсі він уже був чемпіоном Житомира із футболу та КВК. У фінальній зустрічі команд КВК у Воронежі поступились лише іменитій команді «95 квартал». 1993 року у Луцьку Анатолію у складі команди «Віртуози із Житомира» пощастило стати чемпіоном України серед команд КВК. Життя тоді лилося рікою, дні пролітали, ніби одна мить.

На все життя запам'ятались поїздки по світу у складі елітного студзагону. Тоді об'їздили у Чукотку. Магадан, Білорусь, Шуляй (Литва), всю Україну. – Ніколи не забуду, коли мені, затятому рибаку, з діда-прадіда, довелось у Магадані, на берегах Хоцького моря, стерегти приплив лосося, горбуші, кети та сьомги. Тоді за кілограм горбуші платили п'ять копійок, кети – карбованець. Коли підійшла риба, ми мозолястими до крові руками вдвох із другом сітками завантажили цілий ЗІЛ. Коли повертались із чотирьохтонним уловом ікри та риби додому, нас у літак не хотіла пускати стюардеса, та коли ми оплатили весь рейс до Києва, вона погодилась взяти ящики із ікрою та рибою на борт літака. У аеропорту 2Бориспіль» на нас чекали уже батьки, рідні. Стільки задоволення у них було на очах, коли вони побачили, що ми привезли стільки риби. Наш автомобіль «супроводжували» зі столиці місцеві співробітники ДАІ…

А про незмінну з восьмого класу іпостась найголовнішого чарівника дітей та виконавця їхніх найпотаємніших передноворічних мрій і бажань – Діда Мороза Анатолій Петрович вже і забув. Тоді запропонували, бо був найвищим у класі. Погодився. Сподобалось. Вітаю ще й досі малинчан і гостей міста з Новим роком та Різдвом Христовим. 13 років відіграв і був капітаном нововороб'ївської «Чайки», грав у дублюючому складі «Папірника». Співає у народному хорі працівників культури.

Свою долю, кохану дружину Олену Петрівну, котра нині працює заступником директора з навчально-виховної роботи ЗОШ №5, знайшов у вузі. Одружилися. Переїхали у Малин. Виховав сина Романа, програміста, лауреата міжнародних конкурсів. Грає чудово на фортепіано та доньку Діану, студентку столичного університету технологій та дизайну.

По поверненню у Малин працював вчителем фізики та математики у Нових Вороб'ях, вчителем фізики у школі-ліцеї №1 та педагогом-організатором. Тоді працювати було дуже легко і професійно із Віктором Михайленком, якого вважаю своїм наставником і хорошим другом. З сьомого лютого 1991 року – директор Малинського РБК. Має ряд грамот і подяк за сумлінну роботу від керівників міста, району, області. Будинок культури, очолюваний Анатолієм Петровичем, став переможцем щорічного конкурсу у номінації «Кращий Будинок культури» 2011 року.

На підмостках сцени у різні роки Анатолій Мельник познайомився із народними артистами України Володимиром Мойсеєнком та Володимиром Данильцем – гумористичним гуртом «Кролики», співаком Гариком Кричевським, Іво Бобулом та Лілією Сандулесою, гуртом «Танок на майдані Конго», відомим радянським актором театру і кіно, продюсером і ведучим Леонідом Ярмольником, і незмінним ведучим КВК Олександром Масляковим та багатьма іншими.

Понад усе полюбляє Анатолій Петрович риболовлю на водоймах Малина і району. Найбільшим уловом вважає 22-кілограмового коропа, траплялися й щуки, лящі, карасі тощо.

- Коли всі їдуть на море, я іду в ліс по гриби, - жартує Анатолій Мельник. Тут відпочиваю, насолоджуюсь красою нашої природи…

Головним життєвим девізом для Анатолія Петровича є фраза «Не май сто карбованців, а май сто друзів». А останніх у нього, повірте, не бракує і ніколи не бракувало. Адже він, як ніхто інший, уміє розрадити у тяжку хвилину, пожартувати й на весіллі, які з успіхом веде тривалий час, у колективі, який любить безмежно, родині, може й затанцювати запальну польку чи циганочку, якщо потрібно. У цьому, певно, й головне покликання ювіляра на землі – робити добро іншим, і отримувати позитивні відгуки на свою адресу.

- Це людина, чиїй енергії, любові до життя та професіоналізму варто по-доброму позаздрити, - сказав про колегу методист РБК Микола Омельчак. - Він – душа компанії, вимогливий керівник, люблячий батько, коханий чоловік і хороший сім’янин.

Такі люди, Анатолій Петрович, справді заслуговують на повагу, увагу, в нього є багато добрих людських рис, які можна почерпнути.

Богдан Лісовський. Фото автора

 

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація