Вшанування забитих українських вояків у Базарі та втеча генерал-хорунжого Тютюнника

16 листопада 2013 року Малинські Свободівці разом з іншими побратимами вшанували героїв Базару . Акція була проведена біля Меморіалу героям, воїнам УНР забитим в с.Базар.

Була організована панахида , мітинг та польова кухня . Польову кухню організував голова Малинської міської «Свободи» Василь Федоренко.

Крім свободівців прийняли участь і малинські Ударівці на чолі з Володимиром Литвиненком.

Всього в акції прийняло участь більше 150 чоловік.

Перед учасниками виступали голови місцевих організацій , голова обласної «Просвіти» Святослав Васильчук , голова ЖОО ВО «Свобода» Сидір Кізін , народний депутат України Олександр Мирний . Завершувався мітинг виступом голови Малинської міської «Свободи» Василя Федоренка .

Василь Федоренко розповів про деталі тої трагедії які раніше замовчували :
« Ми тут зібрались аби вшанувати героїв які поклали голови заради визволення власної землі від азіатського окупанта.

Через помилки та зради бій під Малими Міньками і Звіздалем був останній боєм армії УНР під час визвольних змагань 18 – 21 років минулого століття. Трагедія під Базаром 22 листопада 1921 року стала наслідком безвідповідальності , недалекоглядності , зарозумілості генерал-хорунжого Юрія Тютюнника і амбітності Голови Дерикторії, головного отамана Симона Петлюри та боротьби за лідерство між ними .

Через міжусобну ворожнечу вони навіть не помічали що Повстаньський Штаб у Львові заполонили більшовистські агенти які знали все до подробиць про підготовку походу а потім про рух і діяльність повстанських груп.
Результат походу був би і кращим якби він відбувся влітку 1921 року .

Симон Петлюра розумів що зимою поразки не минути і тому відправив спеціально до Великої України з повстанським військом не талановитих , більш досвідчених тактиків-генералів , а свого опонента Юрка Тютюнника.

Три повстанські групи були слабо забезпечені теплим одягом ,кіньми ,зброєю , мали два вози з кулеметами та десятки возів з волами які по суті унеможливлювали якісь миттєві тактичні маневри під час бою . Крім того групи знову були укомплектовані шпигунами які тримали зв'язок з більшовиками які шли за групами слід в слід. Все це і призвело до поразки під селами Малі Міньки та Звіздаль.

Сам Юрко Тютюнник майже на початку бою втік з кінним відділом через с.Звіздаль до с. Матейки де переправився через Уж.

Козаки не дивлячись на втечу генерал-хорунжого та слабке озброєння чинили шалений опір більшовикам. Коли дійшло до рукопашного бою то козаки сіяли страшне спустошення і клали купи трупів гранатами та багнетами.

Після крику «Поззаду кіннота !» повстанці зрозуміли що були оточені . Вже йшлося про гідну смерть щоб не опинитись отарою для порубки її на капусту.

Козаки збились в юрбу з червоною кіннотою і збивали кіннотників хто багнетами а хто кулаками. Сили були нерівні ! Це вже була різня і нікому не було пощади.

Ті повстанці що були без зброї намагались переховатись в с. Звіздаль . Селяни позамикались і до пізньої ночі більшовики їх виловлювали на подвір`ях.

Пограбувавши до гола полонених більшовики загнали їх до церкви в с. Великі Міньки , а 18 листопада перегнали до церкви в селище Базар.

В Базарі з полону втік полковник Ремболович завдяки якому історики дізнались про деталі поразки .

На запрошення Котовського до його дивізії вийшов козак Степан Щербак і від імені всіх відповів «Краще смерть!»
22 листопада об 11 годині полонених зігнали до викопаної ями довжиною 7 кроків та шириною в чотири кроки.

Від куль кулеметів співаючи «Ще не вмерла Україна» 359 козаків падали до ями . Поранених не добивали , а кидали до ями живцем. Потім скривавлену масу людей почали засипати землею , що ще довго ворушилася.

Одному живому мрецю вночі вдалось вилізти з ями . Його переховували місяць у найближчій хаті , а потім він дістався до Польського кордону.

Не дивлячись на вчинок Тютюнника і інших втікачів , тут українські вояки довели свою відданість своєму народові та Батьківщині.

Українські вояки не пішли воювати з москалями в Росію . Вони не грабували і не вбивали мирних росіян . Вони прийшли визволяти свою землю від окупанта.

Потомки цих окупантів і досі грабують нашу землю та чинять проти нас геноцид.

Подвиг саможертовності і відваги цих героїв повинен бути прикладом для кожного українця який розуміє що боротьба за українську Україну продовжується ».

Завершили мітинг хвилиною мовчання та українським гімном .

Потім малинчани накормили більше сотні учасників солдатською кашою та чаєм.

Прес-служба Малинської міської ПО ВО «Свобода»