Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Щоб не загубилося: Франц Куберт — той, що заснував «МОЕЗ»

23.08.2013
Малин

З Днем Незалежності!


Всім читачам нашого сайту, малинчанам, жителям Житомирщини бажаємо славної долі, здоров'я, добра, достатку, любові до своєї Землі.

Любіть Україну!

Привітаємо Вас словами нашого земляка, Почесного громадянина Малинського району Валерія Лісовського:

 

Пісня про волю (До дня Незалежності)

Україна, рідна ненька, мати сонцелика
Волю-воленьку святую здобула навіки.
І пройшли крізь муки рабства, крізь вогонь і воду.
Українці – вірні діти козацького роду.
Хай шумлять у ріднім краї верби і тополі –
Ми творці свойого щастя і своєї долі.

Усміхнувсь Дніпро-Славута і Карпатські гори,
Від Полісся лине пісня до Чорного моря –
То лунає материнська солов'їна мова,
Нас на подвиг надихає Кобзареве слово:
«Наша пісня, наша дума не вмре, не загине –
От, де люде, наша слава, слава України!»

Освятив прабатько-Київ стяг тисячолітній, -
Бо у ньому сонце правди, небо й колос житній.
І горять козацькі душі трепетом звитяги,
І звучать слова пророчі вірності присяги:
Доки б'ється українське хоч одне серденько,
Будеш вічно процвітати, Україно-ненько!


Ще декілька поезій автора:

Україні

Люблю Вітчизну сонячну свою,
Її не можна, рідну, не любити
За синь небес. За спів струмка в гаю
І щедрим сонцем колоски налиті.

За наш прекрасний здружений народ,
Покликаний дерзати і творити.
За мирний день, за шум весняних вод
Її не можна, рідну, не любити.

По груди в щасті на землі стою –
Схід сонця для прийдешнього зустріти.
Люблю вітчизну сонячну свою –
Її не можна, рідну, не любити.

Це щастя – жить у вільному краю:
Садити сад, і в полі хліб ростити.
Я Україну сонячну свою
Люблю, її не можна, рідну, не любити.

       ***

Рідна Україна

Лине в полі птахів спів
Щастям для людини.
Спів той серце полонив,
Рідна Україно!
Пісня, що почав Кобзар,
Мудрості перлина.
Пісня ця – для тебе дар,
Рідна Україно!
В ній – і сонце у житах,
І можуть турбіни.
Будем жити у віках,
Рідна Україно!

      ***

Віра

Я вірю в долю тополину
І в ніжні подихи весни.
Я вірю в молодість людини
Й старечу мудрість сивини.

Я вірю в теплу літню зливу.
В погожість місячних ночей,
У працю радісну, щасливу
І в погляд стомлених очей.

Я вірю в ниву колосисту,
У мирний на планеті день,
Я вірю в зоряне намисто
Ясних, омріяних пісень.

Я вірю в ніжність лебедину
І в землю, на якій стою.
Я вірю в рідну Україну –
Єдину, сонячну, свою!
 

 

 

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація