Захоплення: Руслан Щифанка з Брусилівщини зачарований лозою

Сьогодні не так і багато людей у поліських селах займаються виготовленням сільськогосподарського реманенту із лози. Адже, лозоплетіння – вважається одним із найдавніших ремесел в Україні.

Неабияким попитом користуються кошики, паркани, вази, шкатулки, меблі, виготовлені з лози, а також березові віники 38-річного жителя села Високого Брусилівського району Руслана Щифанка. Родом майстер із Закарпаття. Це нелегке заняття перейняв від батька Івана ще у шкільному віці.

- Відколи я переїхав у Високе, а це вже 8 років, де живе мій дядько, я постійно займаюся лозоплетінням, - розповів Руслан Іванович.

- Дехто з мене спочатку насміхався, мовляв, займаєшся марною справою, але мене ці лозинки, їхня гнучкість і пластичність, золотистість причарували. Лозу заготовляю пізньою осінню, коли наступають морози й листя опадає з дерев. Тоді вона в’язкіша і з нею краще й легше працювати. На заготівлю матеріалу затрачаю, в залежності від кількості замовлень, до двох днів. Для виготовлення однієї корзини потрібно в середньому 120 лозин. Її зроблю за 3 години. Найбільшу корзину на 80 кілограмів, заввишки два метри, сплів за 7 годин.

За день з-під вправних рук майстра виходить «у світ» 5-10 корзин. Багато замовлень у мене напередодні Пасхи. Тому, щоб матеріал виглядав краще, лозу проварюю декілька годин у кип’яченій воді, знімаю з неї захисний шар, готуючи до плетіння. Вироби тоді стають золотистого і білого кольору. Прослужать вони не менше 10 років. Лозини не скріплюю ні чим. Лише міцно переплітаю, а кінчики відрізаю секатором.

Майстер окрім улюбленого з дитинства заняття обробляє присадибну ділянку, вирощуючи на ній фрукти та овочі. У гості до батька приїжджає й донька, троє онуків. Вони також із подивом дивляться на вправні рухи батька і дідуся, який обкладеться різного розмірами лозовими гілками й плете, співаючи українських пісень, кошики, шкатулки тощо. Добре, що є майстер у селі.

Богдан Лісовський
Руслан Щифанко за улюбленим заняттям.
Фото автора.