Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Знаєте, де у Малині готують хрусткі крильця з KFC і нагетси як у McDonald’s?

25.08.2015
Малин

Малин: Креативна сесія про критичні об’єкти і критичну топоніміку


Майже «звєзда» на міському обрії

 Раз ладошка, два ладошка!

Я пока что не звезда.

Если нравлюсь Вам немножко,

То похлопайте тогда!

Під таку завзяту дитячу пісеньку вибіг на сцену гурт малят і затанцював життєрадісний танок перед присутніми 24-ма (15 на сесію забули прийти) депутатами Малинської міської ради.

Ні, це не помилка. Чергова 68-а сесія у п’ятницю 14 серпня розпочалася не з першого, а відразу з «шостого питання», яке втрапило до порядку денного з іншого, смію натякнути, заходу. Хоча на сесіях завжди (наприкінці) вітають іменинників і ювілярів міжсесійного періоду, на цей раз іменинник був іменитий (пошти «звєзда»), тому і винесли на початок засідання. Та хіба ж хто проти, аби батька міста (дарма, що молодий) з 39-м днем народження вітали перед вирішенням питань побуту, господарства, фінансування Малина!

Отож Олексію Шостаку підняли настрій, а він вже в тому настрої «строїв» атмосферу й діалог засідання. А почав він із життєстверджуючого месиджа: «Все у наших руках! Третього не дано – нам лишається тільки розвиватися!».

Це твердження навіть голосувати не потрібно – хто ж із ним не погодиться?

Погодилися (одностайно) із змінами до бюджету, про які йшлося в попередній публікації.

Інші сесійні питання майже стовідсотково співпали з тими, що викладені й потлумачені детально на комісії (дивіться там же).

 Батл між фахівцем з комунальних питань і молодим батьком міста – 2

 Однак скрупульозний аналіз і тривала дискусія щодо незавершеного будівництва водомірного-водопровідного вузла не припинилися і під час сесійного засідання. Уже втретє ініціатором і активним учасником дискусії виступав Микола Гордієнко.

На цей раз його розслідування привело до нових арифметичних дій:

«У проекті рішення йдеться про 2 об’єкти. Їх насправді п’ять. То де ще три складові?». Далі депутат сипав ще низкою риторичних по своїй суті питань: «Чому в документах вартість об’єкта вказана в гривнях, якщо тоді ще діяли купоно-карбованці? Яка врешті-решт його балансова вартість? Чому від початку об’єкт не було взято на баланс?..» Зрештою, Микола Федорович запропонував не голосувати; особливо ж – в переддень виборів.

Головуючий у відповідь кинув: «А що? Завтра вибори?». Секретар міської ради підтримала голову зауваженням, що питанням наповнення бюджету з продажу подібного комунального майна варто займатися не у зв’язку з наближенням чи віддаленням виборів, а через нагальну потребу в систематичному наповненні бюджету.

А об’єкт дійсно ласий – адже під ним 35 сотих міської земельки!

Тому голова наполягав: «Забудьте про передвиборну риторику! Давайте зробимо добре з подарованим нам майном, яке нині перетворено на смітник. Оцінка експерта покаже об’єктивну вартість, а вона визначається лише в контексті торгів. Ви були на цьому об’єкті? Навіщо чекати, аби його рознесли по цеглині зовсім? Він знеціниться, поки ми тут будемо сперечатися. А нам же не вистачає фінансового ресурсу на освіту, медицину! Голосуємо! Я так пояснив, що і німець зрозуміє!».

По тому голосування таки розпочалося. Гордієнко принципово вкотре голосував «проти», троє утрималися, двадцять депутатів і міський голова – віддали голоси «за».

…то похлопайте тогда! Ой, це з іншого тексту!

 Нам цією «Орантою» виймають очі! (репліка в сесійному засіданні)

 Перейшли до обговорення питання щодо приміщення за адресою Соборна площа, 12 – колишня контора «Оранти» (дивіться там же).

Депутат Віталій Цьоха справедливо застеріг, чи не втратить місто дане приміщення після реконструкції, адже, нагадаю, воно – фактично перебудоване заново в єдиному тілі модерного комплексу масштабу від рогу вулиць Винниченка й Соборної площі і до будівлі податкової – стане елементом приватного закладу.

Ні, не зовсім так, заспокоїв голова і колег-депутатів і все місто: «Процедура – абсолютно прозора. Наша площа лишиться за нами. Задля цього застосовано ряд запобіжних заходів, тому з приводу цього не варто тривожитися».

Отож сесія проголосувала позитивно за включення до «Переліку об’єктів, що підлягають добудові, реконструкції та капітальному ремонту… для подальшого відбору інвестора-підрядника» нежитлової будівлі навпроти «білого дому».

А щоб так само не тривожилися за безпеку майна (і грошей від його продажу – у цьому випадку), депутати погодилися своїм одностайним голосуванням заслухати звіт про результати реалізації та цільового витрачання отриманих грошей КП «Благоустрій» за продаж старенької автовишки.

Позитивна завзятість у голосуванні перейшла і на питання щодо газогону. Не обговорюючи, довіривши долю його комісії, що займалася вивченням суті проблеми, обранці підняли руки в пориві схвалення «за».

Ладушки-ладушки…

 Як люстрували й доукомплектовували топонімічну комісію

 А для різноманітності дискусійним стало наступне питання порядку денного – «Про створення постійно діючої топонімічної комісії при Малинській міській раді». Нащо комісія, всі свідомі і всі патріоти розуміють. А хто не розуміє, диктую по офіційному тексту з проекту рішення сесії: «З метою повного та всебічного розгляду питань щодо перейменування об’єктів топоніміки, розміщення пам’ятників та пам’ятних знаків у місті Малині, керуючись Законами України…».

Отож у сесійній залі запропоновано обговорити і склад комісії, і Положення про неї.

Саме Положення не викликало дискусії, з ним ознайомилися й не сперечалися щодо жодного з абзаців. Однак для громади, яка в руках його не тримала і не зможе зазирнути на сайт міської ради, зацитую важливі пункти документу для розуміння далі принципів формування топонімічної комісії: дана комісія є консультативно-дорадчим органом; в комісію входять фахівці в галузі мовознавства, історії, етнографії, краєзнавства, географії, депутати, працівники виконкому, мешканці міста; комісію очолює заступник міського голови; вона розробляє пропозиції щодо найменування нових чи перейменування старих топонімічних об’єктів.

Комісія дбатиме про збереження топонімічної спадщини, вирішуватиме питання збереження й демонтажу пам’ятних знаків, пам’ятників, меморіальних дощок. Рішення комісії носитимуть рекомендаційний характер, а до їх остаточного прийняття залучатиметься у разі потреби широка громадськість, вчені, фахівці окремих галузей. Також як форма роботи комісії є співпраця через громадські обговорення своїх рішень та обов’язкове оприлюднення їх.

Нагадаю, що під час останньої зустрічі міського голови з громадою міста в районному Будинку культури тема топонімічної комісії викликала бурхливу емоційну реакцію окремих громадських діячів, особливо – Василя Федоренка, віднедавна «укропівця», а перед цим – «свободівця» і «легіонера» з «Легіону честі». Не обійшли цю тему і в соціальних мережах. Однак на засіданні сесії мало б пройти під пильним оком обуреної громадськості (тобто – «укропівця» і його однодумців), але на цей раз обов’язок честі не те що легіони, навіть одиноких воїнів у полі не побачив.

З цього приводу Олексій Шостак висловився, що хотів би бачити більше представників громади (не лише депутатів) у діалогові про топонімічну політику в місті. Але, як сказав голова: «Громада надає перевагу дискутувати публічно. А прийти для діалогу на сесію ніхто не захотів… Хоча смію припустити, що пилу й шуму буде дуже багато! Однак ставлюся до цього питання філософськи…»

Філософськи мислить не один іменинник. Депутат Микола Матер’ян, коли почалися дебати по якісному складу комісії, опираючись на власний світогляд, поставив риторичне питання: «Чи може бути членом комісії з перейменування топонімів з комуністичною тематикою у назвах переконаний комуніст? Адже якщо людина свідому молодість присвятила комунізму, він не має морального права на це!».

З цього моменту вирішили «пройтися» обговоренням по кожному потенційному члену комісії. Бо репліки про те, потрібні чи не потрібні колишні комуністи в комісії, затіяли суперечку, буцім давайте припинимо спілкуватися і з нашими батьками, котрі теж були комуністами в багатьох малинчан.

Олексій Шостак запропонував записати у рішенні умову роботи комісії – лишити її відкритою і динамічною. Тобто в процесі діяльності комісію можуть доукомплектовувати новими членами. Це персональне апелювання до ініціативних і непоінформованих, а також до поінформованих, але невдоволених.

Щодо невдоволених головуючий влучно сказав, що «хай би прийшли і взялися вкупі з усіма до роботи! Ба ні! Вони готуються до іншої роботи – потім гарно прокритикувати те, що зроблять в комісії без них!».

«…то похлопайте тогда!»

 Кому ж довіряємо правильне перейменування топонімів чи збереження пам’ятників на початках?

У ході обговорення комісія набула поки що ось такого вигляду.

Голова – заступник міського голови Петро Піковський. Секретар – Євгенія Аврамчук, спеціаліст 1-ї категорії містобудування та земельних відносин міськвиконкому. До комісії потрапив і начальник цього відділу Олексій Візіренко, директор КП «Благоустрій» Микола Стурчак, головний спеціаліст юридичного відділу виконкому Альона Костюченко, в.о.начальника відділу культури виконкому Олена Журович. До комісії увійшли вчителі історії міських шкіл – Валентина Єнько (вона ж і депутатка), Марія Максименко, Зінаїда Сичевська. Гурт викладачів історії наших ЗОШ у комісії доповнили (за поданням депутата Задорожнього) Валентином Хомутецьким.

Істориків значнішого – вченого – рангу представлятимуть Василь Тимошенко, кандидат історичних наук,й Володимир Студінський, доктор історичних наук.

Останній, а також Леонід Шевчук склали представництво в комісії колишніх міських голів.

Оплески! Без іронії, до речі.

І що особливо розраджує, запросили до комісії й отримали згоду на членство в ній автора даної публікації.

Співпраця має бути творчою, конструктивною і плідною. Бо інакше як же потім про власні недоліки інформувати громаду?..

 З повагою Ірина Лузанчук

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація