Учора побувала на святі "День Землі", яке влаштували мешканці екопоселень "Омелянівка та Лісове" Малинського району. Було присутньо близько 70 чоловік (разом з господарями). Переважно - молоді сім'ї з маленькими дітками. 

Чоловіки за тиждень до свята змайстрували великий гарний навіс, столи, лави. Місцеві господині накрили стіл смачними стравами домашньої кухні, переважно вегетаріанськими.

З'вязалася "у контакті" з однією з організаторів проекту "ДНК-портрет нації" (ТРК Україна) Оксаною Степчук, яка повідомила, що результати ДНК-тестів стануть відомі лише наприкінці літа. Що ж, доведеться трохи зачекати. 

Днями моїми колисковими зацікавився музикант, диригент та відомий в Україні музикотерапевт Стефан Недериця.  Наразі йдуть переговори про передачу  авторських прав на альбом українських колисанок «Ходить сон» музико-терапевтичному видавництву «Росток» (м.Київ) та подальшу співпрацю у створенні та розповсюдженні літературно-музичної продукції для дітей України.

Запитує Вовочка у мами:

- А звідки ми взялися?

- Нас створив Бог.

-А тато каже, що ми пішли від мавп.

- То тато тобі про своїх родичів розповідає, а я про своїх.)))))

 Отож навіщо мені це було потрібно?  

Тут можна подивитися звіт про наш екологічний фестиваль "Чистий Малин".

http://blog.meta.ua/~perlinka07/posts/i1901758/

Рожок Михайло - 10-річний малинчанин, який потребує термінової операції на серці. Вартість операції - 80 тис. гривень. Операцію мають провести у Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. Амосова.

Для накопичення коштів Михайлу Рожку відкрито рахунок у ПриватБанку.

Номер рахунку 29244825509100

Колись дівчата навесні йшли у гаї та співали пісень. І називалися ці пісні гаївки (гагілки). Приблизно це було так. 

"Ой зацвіли фіялочки..."

Я планувала випустити диск колисанок  саме до міжнародного  Дня Матері, який в Україні відзначають, починаючи з 2000 року другої неділі травня.

Робота над альбомом розпочалася близько півроку тому і завершилася вчасно, як і планувалася. Тож одразу хочу подякувати професіоналам студії «Лещата Рекордз» Михайлу Тараскіну та Віталію Лещенку, які прекрасно впоралися з матеріалом, створивши напрочуд оригінальні аранжування до моїх пісень. Глибоке та тонке відчуття дитячої тематики зіграли тут першорядну роль.

 На сьогодні, як і було домовлено, ми разом з працівниками лісгоспу зібралися, щоб прибрати пляж  біля мосту через Здрівлю, адже це одне з найулюбленіших місць відпочинку малинчан.  

Якщо хтось звернув увагу, я розмістила  попередню інформацію не лише в блозі, а й на своїй  сторінці в контакті з надією, що уся «небайдужа» спільнота долучиться до нашої акції допомоги лісівникам. ТА ДЕ ТАМ. Із усіх небайдужих нас було лише двоє – я і Коля Василенко, також член ініціативної групи МалинЕкоФесту. Звісно, підготовка до свят,  усі зайняті і все таке. Проте думаю, годину-дві можна завжди знайти, щоб відірватися від дивану і улюбленого серіалу і вийти на свіже повітря, принісши користь рідному місту. Я розумію, чому ми так живемо, бо небайдужі лише на словах, щодо дій – тут завжди велика проблема, говорити – не мішки носити.

 Плакала Саша, як ліс вирубали…

                                                                                                                                 М.Некрасов

Я недарма узяла епіграфом відомі рядки М.Некрасова, адже, дивно, але вирісши у місті на Чернігівщині, де найближчий ліс був на відстані багатьох кілометрів, і я його просто не бачила років до восьми, тим не менше, коли тато читав нам, малим, рядки з поеми російського поета про ліс, мене це надзвичайно зачіпало за живе. Я чомусь уявляла собі той ліс, як зрубані височенні дерева падають на землю, а бідна маленька Саша тужить за втраченою радістю спілкування з лісовими велетами,  квітами, травами. І мої очі від цього наповнювалися щирими дитячими слізьми жалю і співчуття. Тоді я й гадки не мала, що через багато років доля видасть мене «заміж» за Житомирщину, і мені  пощастить побачити усе це на власні очі: і красу поліських лісів, і відчути тугу за вмираючими деревами. Але це ліричний відступ.

Учора після роботи були у лісгоспі, нам провели чудову екскурсію по лісовому господарству, трохи пізніше спробую зробити матеріал з фотографіями.

Домовилися, що 30 квітня проведемо спільне прибирання пляжу за мостом через Здрівлю (у бік Букача). Збір о 16:00. Підтягуйтеся, хто бажає допомогти лісгоспу навести лад у лісі. Форма одягу робоча, візьміть гумові рукавички.

Ще одна проблема - багато бурелому після зими, до початку пожежонебезпечного сезону його треба прибрати з лісу, бо він сприяє розведенню шкідливих комах, а також може стати причиною лісових пожеж.

Невелике гілля можна цілком прибрати вручну без техніки. Давайте допоможемо лісівникам впоратися з цією бідою вчасно.  

Велике прохання до всіх відпочивальників на свята: не розпалюйте вогнища у непристосованих для цього у лісі місцях, слідкуйте за вогнем, не кидайте недопалків. Усе це може спричинити лісові пожежі і завдати великих збитків як лісу, так і лісовому господарству!   

І, звичайно, не залишайте після себе сміття, бо окрім догляду за лісом, ви навантажуєте лісників проблемою  ще й прибирати за вами.

Гарних усім свят і змістовного відпочинку!

Моя скромна спроба у створенні соціальної реклами, яка спрямована на вирішення проблеми перенавантаження Києва та спустошення регіонів (зокрема сільської місцевості та малих міст). Хотілося б зробити такий ролик значно кращої якості, але поки що немає технічних можливостей.

 Шановний Вікторе Броніславовичу!

             Звертається до Вас Гура Ольга Анатоліївна – малинчанка, поетеса, композитор, співачка, голова літературно-мистецього об’єднання «Посвіт», громадський діяч, член ініціативної групи екологічного фестивалю «МалинЕкоФест».

            Понад 15 років я переїхала жити до Малина, і перше, що мене тут вразило – краса поліських краєвидів, багатство місцевих лісів.  З того часу я зрозуміла, що хочу прожити тут усе своє життя і зберегти цю красу для наступних поколінь. Саме завдяки цій природі пробудився мій талант поетеси і музиканта, саме вона надихає мене писати пісні, які сьогодні звучать з каналів українського радіо та телебачення.

Завершено роботу над останньою колисанкою в альбомі на музику композитора зі світовим ім'ям Марка Нопфлера, одного з засновників гурту Dire Straits.  Цей саундтрек було написано до  кінокартини Last Exit to Brooklyn (1989). Я ж почула в ній напрочуд гармонійну колискову і написала свій текст. Сподіваюся, пан Нопфлер не образиться за популяризацію його надзвичайно талановитої музики в Україні.

Отож альбом майже готовий до випуску. Зараз він знаходиться на зведенні та мастерингу в студії "Лещата Рекордз". В травні планую зробити його презентацію. Де і коли - поки що секрет. В цілому ж вихід альбому хочу присвятити  Дню Матері, який святкується в Україні  в першу неділю травня.

Запрошую на концерт у Києві 14 квітня о 16:00 у Будинку вчених.
У програмі з арт-терапії "Таємниці душі" класична та авторська музика:
Наталя Воробйова - меццо-сопрано,
Ольга Гура - поетеса, автор музики, виконавиця,
Хоровий ансамбль "Ліла".
(ст.метро "Золоті Ворота" вул.Володимирська, 45а)
Вхід - вільний, приходьте - не пошкодуєте.

Так звучить ірландський тін-вістл у моєму виконанні. Навчилася грати на цій сопілці пару років тому, коли почула її звучання у виконанні інших музикантів на ЮТУБі.

Ця пісня увійшла до альбому "Жінка епохи Відродження" (2012). Та оскільки вона більш дитячого змісту, то бонусом увійде до альбому колисанок разом з піснею "Лебеді". Саме ця зимова пісенька зачарувала маленьких глядачів-малинчан  під час новорічної казки "За 5 хвилин до дива".

Присвячується пам`яті співачки Анни Герман.

Одна з найулюбленіших моїх колискових, яку я чула у дитинстві у виконанні неймовірно красивої і талановитої польської співачки Анни Герман. Я переклала цю колискову на українську мову.

Я хочу заступитися за мову За українську, рідну, золоту... У повість літ своє вписати слово, Згадали щоб, коли вже одцвіту...

Декілька років тому на запрошення друзів я виступила в Українському домі на фестивалі кобзарського та лірницького мистецтва. Була можливість виконати кілька своїх пісень, і однією з них я обрала «Прилетіли лебеді» про яку, до режі, диригент Полтавського симфонічного оркестру, член спілки композиторів України Віталій Скакун нещодавно сказав, що ця пісня - утілення генетичного коду України. За його словами, якщо у космос треба було б послати інформацію про українців, то це були б пісня у виконанні Ніни Матвієнко «Квітка-душа» та мої «Лебеді». Це дуже втішає та надихає.