З народу нашого славного йдемо у світ широкий з Богом у серці та мечем при боці. Йдемо до селянської хати, до брата свого, що мозолистими руками оре землю, пересяклу кров’ю предків своїх, землю, плоди якої розпродуються зайдами на злодійських перехрестях Сходу і Заходу, і проголошуємо, що земля повинна належати тому, хто обробляє її, і що є миті коли за наругу рало не в землю, а в тіло ворогові встромити треба, захищаючи своє право бути господарем на своїй землі. Зайдемо до заводів, де український робітник, наймитуючи, кує золото для своїх гнобителів, вижебруючи зароблений мізер, і вчити будемо, що тільки у справжній Українській Державі він матиме змогу влаштовувати власну долю на своїй землі. Підемо до підземних копалень, де паразит руками українського шахтаря видобуває скарби української землі, які належать українському народу, а тим самим і шахтареві, як синові того народу. Зайдемо опівночі й до тих, хто п’є кров з українців і нагадаємо, що ніщо у світі так дорого не коштує, як сльоза, пролита Матір’ю-Україною на самоті, і не знайдеться такої виплати, що притупила б наш біль. Платити треба сповна! Зайдемо і до школи між малі діти, де ворог намагається наповнювати їх серця московською та вашингтонською отрутою, і навчати там будемо любові та посвяти до рідного краю. Достукаємося до благородного козацького серця, в глибині якого розуміння священних істин: Віра та Честь стоїть понад життя! І ціль у нас одна: Українська Національна Держава, а шлях до неї – боротьба.