Життя громад: Вишевичі упевнено стоять на ногах

У Вишевичах Радомишльського району раніше доводилось бувати у відрядженнях частенько. А коли тут в 2015 році утворилась об'єднана територіальна громада, приєднавши до свого складу чотири сільради – Іршанську, Вепринську, Межиріцьку та Вишевицьку ця місцевість за порівняно короткий проміжок часу суттєво змінила свій зовнішній вигляд при чому в кращий бік.

Нині на цій території проживають більше трьох тисяч людей. До складу ОТГ, площею 92 кілометри квадратних, входять п'ять населених пунктів – Вишевичі, Межирічка, Ірша, Вирва та Веприн.

Заклопотаного очільника громади, котрого люди обирають вже не перший раз, Сергія Гаврутенка вдалось зустріти на території одного з підприємств, де він вирішував актуальні питання життєдіяльності громади.

— Маєте тепер над чим працювати?, — цікавлюся.

— Так. Сьогодні на території нашої громади функціонують п'ять навчальних закладів, зокрема опорна школа, два дитячих садочки, п'ять будинків культури та клубів, чотири поштових відділення. Медичну допомогу населенню надають дві амбулаторії та стільки ж ФАПів. Працюють і вісім сільськогосподарських підприємств…

— З часу утворення громади вдалося вже й реалізувати ряд проектів?

— Так, звичайно. Коли утворилась громада, сільська казна була близько 15 мільйонів гривень, а нині – 23 млн 950 гривень. Отож, на місці ж сидіти не звикли, тому за період 2016-2018 роки здійснили реконструкцію (енергоефективну термосанацію), капітальний ремонт мереж теплопостачання, капітальний ремонт класів під кабінети фізики та хімії Вишевицької ЗОШ І-ІІІ ступенів; придбали «шкільний» автобус; зробили капітальний ремонт амбулаторії ЗПСМ у Вишевичах; реконструювали приміщення Іршанської ЗОШ І-ІІІ ступенів із добудовою та внутрішнім облаштуванням спортзалу, роздягальні та санвузла. Також реконструювали й ДНЗ – ЗОШ І ступеня у Веприні: провели технічне переоснащення системи теплопостачання, ремонт класів; для опорної школи у Вишевичах придбали лабораторне обладнання для кабінетів географії та біології, прилади для кабінету фізики, комплект обладнання для лінгафонного кабінету, мультимедійне обладнання; зробили капітальний ремонт приміщення дитсадка у с.Межирічці, технічне переоснащення системи теплопостачання Межиріцького НВК ЗОШ І ступеня – ДНЗ. А у с.Вирві за сприяння програми ПРОООН реалізували проект зі встановлення вуличного освітлення, протяжністю близько чотирьох кілометрів.

— Є ж, певно, плани й на наступні роки?

— А як же без планів (посміхається). Як твердить народне прислів'я, «Під лежачий камінь вода не тече». Тому й разом із депутатським корпусом громади, членами виконкому та жителями намітили до 2021 року побудувати нову амбулаторію з житлом для одного-двох лікарів у с.Ірші. Вартість цього проекту – 7200, 000 тис. грн, співфінансування – 10 відсотків. Також за кошти з місцевого бюджету (400 тис. грн) завершили в минулому році внутрішнє облаштування спортзалу та санвузла в Іршанській ЗОШ І-ІІІ ступенів. 200 тис. грн із казни громади направили й для капітального ремонту та облаштування харчоблоку в Межиріцькому НВК, який запрацював 1 вересня 2019 року. Плануємо також виготовити проектно-кошторисну документацію для будівництва дошкільного навчального закладу в с.Ірші. Частково здійснили й капітальний ремонт приміщення вогника культури, розташованого у с.Вишевичах. Це обійдеться нам у 3284, 402 тис. грн. Маємо надію, що вдасться провести реконструкцію (енергоефективну термосанацію) й Вишевицького ДНЗ, вартістю 5600, 000 тис. грн (кошти ДФРР). А ще постійно приділяємо увагу поточному та капітальному ремонтам доріг із твердим покриттям.

— Маєте й болючі місця…

— Так, звичайно. Дуже шкода, що втратили одну з найпотужніших «сільгосптехнік» не лише на Радомишльщині, а й в області. Завдяки неефективним методам господарювання її колишніх власників, це підприємство поступово стало банкрутом. Нині на цю територію шкода дивитись. Вся техніка розпродана, залишились одні пусті ангари… Псують загальний вигляд Вишевичів, звісно, й двоповерхові будинки, розташовані при в'їзді у селище. Їх будували десь у 1992-94-х роках для працівників агрофірми «Вишевичі». Так і до кінця справу не довели… Нині вони мають власників, котрі проживають у столиці, їх продають...

У плачевному стані й так звані комунальні дороги, довжиною близько 20 кілометрів. Але все-таки плануємо капітально відремонтувати п'ять кілометрів між Вирвою та Веприном. Дещо підлатаємо дороги й в Ірші.

Маємо й ще один населений пункт – Макалевичі, що не увійшов до складу нашої ОТГ, але сподіваємось, що це тимчасове явище, і його жителі найближчим часом все ж таки виявлять бажання й увійдуть до складу нашої громади.

— Один у полі не воїн. Від кого відчуваєте підтримку та допомогу у розв'язанні нелегких питань життєдіяльності громади?

— Справді, щодня виникає дуже багато побічних питань, вирішувати які потрібно всім нам гуртом. Тому плече допомоги постійно підставляють всі керівники установ, підприємств та організацій, що розташовані на території ОТГ, а також маємо цілковиту підтримку й взаєморозуміння від керівників сільгосппідприємств, котрі уклали з людьми договорів про оренду близько 1,5 тис. гектарів паїв – ФГ «Межирічка» (директор М.П.Бойченко), ФГ «Тірас 2007» (керівник С.С.Присяжнюк) та ФГ «Агрокомплекс-98» (керівник Ю.Ю.Хаценко). Партнерські стосунки підтримуємо також із інвесторами – ПП «Гурман -2017» (керівник Іяша Варшанідзе), що також допомагають вирішувати будь-які питання громади.

Усіляко цікавиться справами нашої громади й допомагає у їх вирішенні народний депутат України Тетяна Грищенко, завдяки якій у нинішньому році отримаємо два майданчики зі штучним покриттям у Вишевичах та Ірші. Вартість проєкту – понад три мільйони гривень, співфінансування з бюджету ОТГ – близько 600 тисяч грн за обидва майданчики. Також своє плече допомоги підставляє й депутат Житомирської обласної ради Анатолій Павленко, котрий сприяв придбанню меблів у садочки громади тощо.

— Лише завдяки такій тісній співпраці з підприємцями й керівниками підприємств маємо у своєму арсеналі багато різноманітних медалей, грамот, нагород за участь та перемогу в різноманітного рівня конкурсах, фестивалях, спортивних змаганнях, турнірах тощо, — резюмував Сергій Гаврутенко. – По-іншому працювати не можемо, бо тут народились, живемо, працюємо, ростуть наші діти й онуки.

Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.

  * * *   

Підпишіться на нашу сторінку в Facebook